Щастя залежить від багатьох факторів, вони повинні діяти одночасно. Наприклад, людина мусить бути здоровою, мають бути здоровими її рідні і близькі, щоб було добро і благополуччя в сім’ї, бути вільною і самодостатньою, матеріально забезпеченою, мати роботу, що подобається, додайте до цього умови для повноцінного відпочинку, а ще доступ до всіх рівнів освіти, культури і мистецтва. Для щастя людині потрібні любов і шана, відчуття своєї корисності і потрібності для рідних, близьких, суспільства. Також мають бути щасливими всі навколо, вільною країна. Тому так складно людині відповісти на запитання: «Чи щаслива вона?»
Оскільки складно мати всі названі фактори, то дуже важливо визначати найголовніші і боротися за них. А твердження, що людина сама будує чи руйнує своє щастя, — справедливе. Адже здоров’я залежить від того, як організувати свою роботу і відпочинок, раціонально і повноцінно харчуватися, боротися зі шкідливими звичками. Приблизно такою мірою від людини, її мудрості і волі залежать й інші фактори, що формують щастя.
Визначення мети життя та методи її реалізації теж залежать від розуму і мудрості людини. Але є ще такі поняття, як доля, везіння, випадок, підсвідоме вміння бути у потрібному місці в потрібний час.
Щоб стати щасливим, треба вміти ставити мету і мріяти про добре, велике, прекрасне. Можна наводити багато прикладів, коли ми, ніби випадково, знаходимо те, що шукаємо, і здійснюємо те, про що мріємо. Хоча істиною є те, що для досягнення мети і здійснення мрій необхідно систематично та цілеспрямовано працювати, мати волю, організованість, розсудливість і спокій, важливо розумно визначати мету і вміти обмежувати свої бажання.
Людина часто прагне того, що їй не потрібно.
Щасливою може бути мудра і працьовита людина, бо розумна і доцільна праця гарантує фізичне і духовне здоров’я, творить добро і матеріальні цінності. Лише мудра людина правильно визначає, коли необхідно сказати «так», а коли — «ні». Тому дурень, лінивий і злий не може бути, та й не буває щасливим. Щастя обирає добрих, чесних, коректних і справедливих. Спілкуйтеся так, щоб нікого не ображати, не принижувати, поважайте свободу і право інших на свої думки і вподобання.
Для щастя ми повинні користуватися знаннями, досвідом, культурою, літературою, мистецтвом, різноманітною інформацією. А спілкування з лісом, степом, горами, морем завжди несе людині здоров’я, задоволення і радість, а отже, щастя. І беззаперечно, що для щастя потрібен мир, відсутність природних і антропогенних катастроф, голоду і епідемій, свобода, розумний і гуманний державний устрій та мудрі, добрі люди навкруг. Щастя не купується за гроші, його можна заслужити, збудувати. Таке воно — щастя.
Объяснение:
У 1875 році Панас Мирний разом зі своїм братом Іваном Біликом закінчив працю над багатоплановим соціально-психологічним романом "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". У основу роману було покладено реальне складне життя селянства з його радощами і кривдами, злиденністю і соціальною нерівністю, а також з жорстокими діями "захисників" народу.
І одним з таких народних бунтарів був Чіпка - головний герой роману. Життя у злиднях, зневажливе ставлення до Чіпки сільських дітей, невідступне прізвисько "виродок" мали згубний вплив на формування його характеру. Ще змалку в Чіпчиній душі з'явилася ненависть до людей, яка потім зруйнувала його життя. Але разом з цим у дитячій душі зароджувались і щирість, чесність, доброта, розвитку яких сприяли лагідні казки і розповіді люблячої бабусі Оришки. Тому, багато розмірковуючи над стосунками між людьми, Чіпка казав: "Я, бабусю, добрий... Я злого не робитиму... Я буду добрий, бабусю...".
І вийшов із Чіпки щирий, чесний, відвертий і працьовитий парубок - борець за правду. Але чітко виявляється і слабкість характеру Чіпки, бо коли в нього незаконно відібрали землю, він зламався, втратив віру в справедливість, вирішив, що нема в житті щастя. Чіпка став пропивати все, що заробив власною працею, завів собі друзів-розбишак.
Та ось незабаром добре в Чіпчиній натурі змогло взяти гору, перемогти, і він, помирившись із матір'ю і одружившись із коханою дівчиною, починає нове життя, завдяки своїй працьовитості стає заможним чоловіком. Радіючи за сина, мати ніби але щастя тривало недовго. Не витримавши другої кривди, яку заподіяли йому пани після виборів у земство, Чіпка під впливом "лихого товариства" повертається до розбійного життя, і тепер уже назавжди. Спотворення Чіпки як людини, його "криваві" вчинки в боротьбі за "правду", знищення ним невинних людей привели до страшних наслідків. Не витримавши такої "боротьби за правду", Галя повісилась, а стара мати мусила викрити владі свою дитину. У такому трагічному житті Чіпки винен не тільки суспільний лад, який зробив його жорстокою, злою людиною, а й він сам. Чіпка був винен у тому, що не зумів скористатися добрими порадами і став на лихий шлях, перетворившись на злодія-зарізяку.
Взагалі, в образі Чіпки Панас Мирний показав, як важко знайти справжні шляхи для боротьби з гнобителями і кривдниками, як часто ці пошуки призводять до знівечення людського характеру, спустошення душі.
На формування характеру цього персонажу вплило життя у постійних злиднях, зневажливе ставлення до хлопця сільських дітей, невідступне прізвисько «виродок» та багато інших чинників. З малих років в душі Чіпки зародилася ненависть до людей, яка згодом і зруйнувала його життя. Але проти все у дитячій душі так само зародилися доброта, чесність і щирість. Розвитку цих якостей сприяли розповіді люблячої бабусі Оришки і її лагідні казки. Розмірковуючи над людськими стосунками, Чіпка казав: «Я, бабусю, добрий. Я злого не робитиму… Я буду добрий, бабусю…». І справді, з початку з нього вийшов працьовитий, відвертий, щирий і чесний парубок. Але незабаром стала виявлятися і слабкість Чіпчиного характеру, а коли у нього відібрали землю, він і зовсім зламався, втративши віру у справедливість. Вирішивши, що нема щастя в його житті, віз завів собі друзів-розбишак і став пропивати все, що заробив власною важкою працею. Та пройшов деякий час і знову добро в душі парубка перемогло. Чіпка починає нове життя – він мириться з матір’ю, одружується з коханою дівчиною і завдяки своїй працьовитості дуже скоро стає заможним господарем. Мати навіть ла, радіючи за щастя свого сина. Але щастя це тягнулося недовго. Чіпку знову скривджують, в цьому випадку під час виборів у земство. Під впливом «лихого товариства» він повертається до розбійницького життя, і на цей раз уже назавжди. Знищення Чіпкою невинних людей, його криваві вчинки у боротьбі за «правду», його спотворення як людини привели до жахливих наслідків. Не витримавши такої «боротьби за правду» свого чоловіка, Галя вішається, а мати з часом видає свого сина владі. На мій погляд, у такому трагічному житті винен не стільки суспільний лад і соціальна несправедливість, яка існувала в той час, скільки сам парубок. Адже скільки людей, незважаючи на важку долю до кінця залишилися справжніми людьми і не стали на шлях розбою. А ось Чіпка не зумів скористатися добрими настановами, які давали йому рідні люди, і врешті-решт перетворився на звичайного злодія та вбивцю. Я вважаю, що Чіпка – не бунтар і не правдошукач, а звичайний злочинець. Дійсно, дуже важко знайти вірні шляхи для боротьби з кривдниками і гнобителями, але маючи достатньо завзятості, такі шляхи відшукати все ж таки можна. А Чіпка в своїх пошуках не виказав наполегливості і терпіння, що привело до спустошення його душі і знівечення характеру.
