Ось відповідь)
Объяснение:
Всі люди чогось бояться. Хтось більше, хтось менше, але однозначно кожного з нас переслідують страхи, і кожен день тисячі людей хоча б на секунду відчувають це неприємне, але настільки знайоме ще з дитинства почуття.
Є, звичайно, і загартовані особи, яких нічим не налякаєш, але це вже дуже рідкісний, можна сказати унікальний, вид представників людини розумної, і у них явно є причини такої безстрашності.
Взагалі, люди поділяються на три типи: одні воліють уникати своїх страхів, інші намагаються боротися з цією проблемою, ну а треті навіть не усвідомлюють того, що вони чогось бояться (і головне – не хочуть цього усвідомлювати). Та як не крути, а страхи заважають нам жити.
І абсолютно не важливо чого ти боїшся: тварин, комах, висоти, смерті, сцени, втрати близької людини, відповідальності, автомобілів, нових відносин, відмови, глузувань і т.д. Головне те, що з цими паразитами можна і навіть треба боротися.
А для того, аби дізнатись як це робити читаємо далі. Головне не гнати коні вперед, а робити все поступово.
– У першу чергу, потрібно збагнути, чітко усвідомити в своїй голові і прийняти той факт, що ти чогось боїшся. Якщо ти відмовляєшся вірити у свої страхи (лягаєш спати з увімкненим світлом, а всім розказуєш, що не боїшся темряви), то далі просто немає про що говорити.
– Потім доведеться трохи розбуркати свої думки і спогади, щоб зрозуміти причину своїх страхів. Висловлюючись розумними словами – зайнятися самоаналізом. Подумай, наскільки великі твої страхи: чи ти боїшся втратити кохану людину, чи то не можеш попросити відпустку у суворого начальника. Може, насправді тебе лякає далеко не відсутність коханої половинки, а своя власна самотність?
– Як тільки ти зрозумієш «механізм дії» свого страху, наступає самий складний, але найцікавіший і одночасно дуже важливий момент. Потрібно відчути те, чого ти боїшся. Пройти крізь це. Як кажуть, клин клином вибивають.
Тільки пройшовши через власні страхи, переживши ці емоції, можна позбавитися від постійних побоювань. Це нелегко, але дуже дієво. Зрештою, скільки можна себе берегти, ховати і мучитися від постійного остраху?
Боїшся собак – заведи щеня, боїшся висоти – залізь на дах багатоповерхівки, боїшся самотності – вимкни телефон і побудь хоча б пару днів наодинці з собою. І чим менше ти будеш налаштовуватися і очікувати перед тим як це зробити, тим краще. Можливо, тобі навіть сподобається те, чого ти так боявся. Якщо не можеш примусити себе самостійно, спробуй подолати страх з друзями. Близькі люди завжди до підтримають.
– Не зупиняйся на досягнутому. Один раз випробувати свій страх – це ще не означає його позбутися. Потрібно регулярно вправлятися, і ти побачиш, як з кожним разом стає все легше і легше робити вчинки, про які раніше страшно було і подумати.
– Тіш і заохочуй себе за кожне досягнення. Сьогодні ти зробив крок до фінішу, а завтра зробиш ще два до п’єдесталу. Нехай у тебе буде стимул рухатися до мети далі. Просто пообіцяй собі, що побореш свій страх за якийсь час і виконуй обіцяне. Ти навіть не помітиш, як увійдеш у смак. Страх твій – тобі його позбавлятися.
Тієї ночі Степан майже не стулив очей. Його переповнювали важкі думи. Він мучився, перевертався з боку на бік, але сон не йшов до нього.
Багато Степан зрозумів тієї безсонної ночі. Він картав себе за те, що так підло поводився з конем. Адже Шептало був його чи не єдиним товаришем, вірним, на все готовим другом. Над ранок Степан остаточно зрозумів, що Шептало - це не просто кінь, це майже людина. Що він мудріший від інших коней. Він навіть мудріший від самого Степана. Бо Степан хто? Звичайний недоук, який у школі майже не вчився, ледарював. То й не дивно, що кінь його випередив у розумі.
Шептало не лише розумний, він ще й добрий. А Степан? Не бачив він у житті ніякого добра, тому й став таким жорстоким.
Але сьогодні вночі він багато чого зрозумів. Він буде добрим, терплячим і лагідним до цього коня, він не буде ніколи робити йому боляче, не посилатиме на важкі й нудні роботи. І обов"язково випускатиме на волю, щоб відпочив та розважився кінь.
І брудний чоловічок з корявими землисто-сірими руками підійшов до Шептала, вийняв з кишені морквину, обтер рукавом та подав Шепталові.
- Вибач!
У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим — молодший син Захара Беркута. Це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не може пристати на таку умову — ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що «життя в неволі нічого не варте, краще смерть», проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім'ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.