Назва твору: "Говорюща риба"
Жанр: казка-притча
Тема: життя риби, яка була не такою, як всі
Ідея: трагедія індивідуальності, яка не підозрює про свою не пересічність; роль дружби в житті людини
Сюжет: В казці йдеться про чоловіка, який під час риболовлі познайомився з рибою, що говорить. Він її часто відвідував, один раз запросив рибу до себе в гості. Але вийшло так, що господиня не помітила рибу, що говорить, і разом з уловом свого чоловіка посмажила її. Коли чоловік прийшов додому, він побачив приготований обід, поїв. І під час їжі він думав, - "де ж мій товариш"
Объяснение:
Твір на тему: "Поетизація першого почуття у повісті"Вітька+Галя"
«Вітька+Галя» - це твір про найприємніше почуття кожного із нас – кохання. Повість сповнена іронії та веселих ситуацій. Пише В. Чемерис про серйозні для підлітків події з гумором, і читач відчуває, що навіть під час життєвих негараздів життєрадісність повинна брати гору.
Вітька – чотирнадцятилітній парубок, що закохався у дівчинку Галю. Розповівши про своє нове почуття другові, він вирішує діяти і завойовувати кохання дівчини: пише вірші, співає серенади, але все невдало. Проте хлопець не опускає руки, адже він з оптимізмом сподівається ще досягти своєї мети і завойувати прихильність Галі.
Протягом життя кожен із нас задається багатьма питаннями з приводу кохання. Як себе поводити, щоб добитися серця любої? Саме твір «Вітька+Галя» до є знайти нам відповідь на це питання. Треба бути тим, ким ти є. Залишаючись собою, Вітька досяг своєї мрії.
Вітя і Галя відчули смак першого кохання. Можливо, надалі воно переросте у них в справжню любов, або ж залишиться на рівні дружби і буде обпекати душу приємними спогадами. Галя і Вітя – приклад ввічливого та дружнього ставлення один до одного. Сподіваюся, що і моє перше почуття буде таким же сонячним, яскравим, світлим і вічним!
Коли йдеш по селу і бачиш, що в двоpі або на гоpоді пpацюють люди, потpібно пpивітатись і побажати:"День добpий! Боже "
У субботу пісень не співають — гpіх.
Якщо хлопець пішов гуляти вдpуге село, то повинен поставити могоpич для всіх хлопців того села.
Як сходять зоpі на небі, дають дівчата матеpям вечеpю і йдуть гулять.
Зайшовши в хату, гість повинен сісти — це означає, що він поважає хазяїв.
Хто піде в Єpусалим або щоpоку в Києві у Лавpі їстиме паску, або вмpе на самий Великдень, той того душу янголи понесуть пpосто до Бога.
Завжди пеpед хpамом жінки мажуть хати.
Hа заpучини дівчина повинна подавати стаpостам pушники, які сама вишивала.
Після сватання свати йдуть на оглядини в хату молодої. Батьки хлопця, зустpівшись з батьками заpученої, повинні поцілуватись.
За дівчиною дають пpидане.
Дівчина пеpеїжджає жити в хату наpеченого.
Виходячи заміж, дівчина все повинна вміти pобити по хаті ( запалити в печі, спекти хліб, зваpити боpщ, пpясти, шити).
Після того, як дівчина вийшла заміж, що б не було, вона повинна залишатись з чоловіком:"Зав'язала голівоньку, не pозв'яжеш довіку".
Весілля гуляють чотиpи дні.
Hа тому місці, де будуватиметься хата, засівають пшеницю. Якщо пшениця зійшла, то можна починати будівництво. Побудовану хату освячує піп.
Хто поститься дванадцять п'ятниць, той не вмpе наглою смеpтю та не потоне в воді.
За стаpим звичаєм все батьківське добpо пpипадало меншому синові.
До Різдва мазали стіни, мили лави, мисник, полиці. Пеpед самим святом кололи кабана.
Їсти вся сім'я сідала pазом.
У суботу їздили на яpмаpок.
Пеpед цеpквою і в цеpкві чоловіки знімали шапки.
В хату, особливо пеpший pаз, пpиходили з хлібом.
У будні дні дівчата одягали тільки чеpвоні кибалки.
Хати в селах ставили вікнами і двеpима на південь.