Історія світової культури немислима без "Слова о полку Ігоревім" — найвидатнішої пам'ятки культури Київської Русі. В історії загальнолюдської культури є твори, що відображають найкращі риси, властиві тому чи іншому народові. У них виражені найзаповітніші людські сподівання, особливості їх світосприймання і національних характерів, у них звучить жива історія. Будучи найдосконалішим виявом творчого генія певного народу, вони представляють його у вічно квітучому саду світової культури й мистецтва, стають здобутком усього людства. До таких першорядних шедеврів світового мистецтва належить і "Слово о полку Ігоревім". Понад вісім століть відділяють нас від часу виникнення цього твору, але він і досі не перестає хвилювати нас своєю поетичною красою, своїм благородним високогуманним і поетичним змістом, свіжістю і неповторністю.
Невеликою за обсягом є ця героїчна поема, але з її сторінок постає яскрава й велична картина бурхливого життя Київської Русі. Автор починає свою пісню "оть старого Владимера до ныняшняго Ігоря". І хоч "Слово..." присвячене зображенню невдалого походу Ігоря Святославича, предметом його неослабної уваги є важливі поетичні події, що відбуваються на відрізку руської історії, окресленому іменами цих двох князів.
З рядків поеми постають образи численних руських князів з їхніми доблестями і вадами, в їхніх складних стосунках між собою та іноземними сусідами, вимальовується образ Руської землі від боліт і розлогих рік півночі до далекої Тмутаракані. Пошматована міжусобицями, але єдина як держава, Русь виступає у "Слові..." не ізольованою, а в дружніх стосунках чи військових конфліктах з племенами і народами, що проживають за її межами.
Объяснение:
Переказ (сюжет) «Казка про яян» Хлопець, випасаючи кіз, погнався за однією, яка відокремилася від решти, і, «посковзнувшись, упав у глибочезне провалля». Пастушок потрапив у місто Яян. Мешканці цього міста не звертали на нього уваги, бо кожний з них жив своїм внутрішнім «я». Однак козопасу пощастило, він зустрів кволого діда. Старий розповів йому про мешканців Яян. Від діда хлопець дізнався, що покинути це місто можна через браму, але до неї слід звернутися на «ти». На знак подяки, поваги до старого, пастушок посадив його собі на плечі і вийшов через відчинену браму. Потрапивши додому, замість діда на своїх плечах він побачив мішок, наповнений самоцвітами. Сюжетні лінії «Казка про яян» • перебування хлопця у місті Яян, розповідь про цих мешканців; • попереднє життя старця (юнги). Композиція «Казка про яян» Події у творі швидко розгортаються. За невеликий час хлопець знайомиться з життям яян, дізнається про можливість потрапити додому, і врешті-решт його мрія здійснилася. Експозиція: випасаючи кіз, пастушок раптово потрапляє до міста, де мешкають яяни. Зав’язка: через розповіді дідуся хлопець знайомиться з життям яян. Кульмінація: віднайдена можливість покинути яян через браму, яка на прохання хлопця відчинилася. Розв’язка: хлопець на рідній землі, на плечах у нього замість діда мішок із самоцвітами. Проблематика «Казка про яян» • я — ти — суспільство; • бездушність і доброта; • повага і особиста надмірна гордість. Казково-притчеві ознаки твору «Казка про яян» Казкові особливості: пастушок перечепився, упав і потрапив до іншої місцевості; місто з вузьких довгих веж, що весь час завалювалися б життя яян; брама у місті відкривається тоді, коли до неї звернешся і скажеш звичайнісіньке «ти»; брама — жива істота (чекала, коли до неї звернуться); замість дідуся на плечах хлопця — мішок, по гузир наповнений самоцвітами; сім брам; щасливе закінчення твору.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/kazka-pro-yayan-andiyevska-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua