"Жди мене" - чудовий вірш. Думаю, що я ніколи його не зможу забути чи розлюбити. Адже в ньому пронизано стільки тепла, кохання, мужності, віри, скільки я не бачив(ла) ніде!
Читаючи його, легко уявити всі події, переживання головного героя. Надія на те, що кохана його дочекається надзвичайно захопила мене. Цей вірш став одним з найкращих, бо чи не вперше я настільки захопився(лася) почуттями в той час, коли була війна і чоловіки змушені були покидати свою домівку і йти захищати рідний край, рідну землю. Звичайно, що я був(ла) зворушений(а) словами автора. Надзвичайно шкода і головної героїні, яка всім серцем надіється на повернення чоловіка, котрий мужньо захищає її. Він дає зрозуміти з перших рядків, що не знає, коли повернеться, проте благає чекати його, не забувати.
Хочеться, щоб про цей вірш дізналися всі, бо він справді чудовий! А К. Симонов - талановита особистість, яка зуміла донести до нас справжні тогочасні переживання, почуття та реальні емоції людей.
