Серед визначних поетів французького символізму чи не наитрагічнішою є постать Артюра Рембо. На мить увірвався він у літературу (почав писати те в школі, та назавжди полишив поезію вже в 20-річному віці), але його творчість, гарячкова і відчайдушна, трагічна і енергійна, схвилювала сучасників і нащадків. «Ангелом і демоном» назвав письменника Поль Верлен, захоплюючись «стрімким польотом його поетичної фантазії, що ширяла в різних, подекуди суперечливих, сферах людського духу». Сам Рембо вважав себе бунтівником, котрий спромігся піднятися над своєю епохою і зазирнути «в небачені глибини особистого світу, з яким ніколи не може бути згоди, як і з людством». Життєвий і творчий шлях поета. Жан Нікола Артюр Рембо народився 20 жовтня 1854 року в провінційному містечку.Шарлевіль, в Арденнах, на північному сході Франції, у буржуазній сім.ї. Мати прищеплювала дітям доброчинність, любов до бога, а батько вчив їх поміркованості та ощадливості. Змалку Артюр подарував батькам неабиякі надії: був богобоязливим, слухняним, блискуче вчився. Здібності Рембо всіх вражали. Учитель Жорж Ізамбар підтримував перші спроби юного поета. З шести-семи років Артюр почав писати прозою, а потім віршами. У п.ятнадцять років написав вірш «Сенсація», опублікований без відома автора в одному з паризьких журналів на початку 1869 р. Цього ж року надрукував кілька віршів латинською мовою. У цей час Рембо багато читає, захоплюється творами Рабле і Гюго, а також поезією «парнасців». Віршами «Офелія», «Бал повішених», «Зло», «Сплячий у долині» поет заявив про себе як символіст. В.Гюго, високо оцінивши його талант, назвав Рембо «дитям Шекспіра».
Проблема вибору людини у вирішальній ситуації у повісті «Захар Беркут»
У повісті «Захар Беркут» автор зобразив запеклу боротьбу між тухольською громадою і монгольськими завойовниками. Тому дійові особи твору поділяються на дві групи: з одного боку — ті, хто виступає за тухольців на чолі із Захаром Беркутом, а з другого — монголи на чолі з Бурундою і ті, хто перейшли на їхній бік, зокрема Тугар Вовк. Таким чином, у цей вирішальній час кожен персонаж робить свій вибір - служити рідному народові чи його ворогам. Залежно від цього персонажі поділяються на позитивних і негативних.
Наприклад, боярин Тугар Вовк - негативний персонаж. у тяжкий для його батьківщини час він стає зрадником, іде служити ворогові. Тугар Вовк вибрав зраду, яка, як він вважав, принесе йому владу і багатство, але тим самим позбувся поваги громадян та любові доньки, яка відмовилася через це від батька і прямо казала, що "не має вітця".
Захар Беркут теж робить тяжкий вибір: між життям сина і безпекою рідного краю.
Він відмовляється відпустити монголів, які мають його сина у заручниках - бо вороги можуть повернутися з помстою. Захар добре розуміє, що може втратити сина, але майбутнє громади йому дорожче.
Син Захара, Максим, робить свій вибір. Він міг зрадити і жити, міг скористатися до коханої і спробувати втекти, паддавши її ризику, але не став. Він любить життя, але чесна загибель для нього краща за безчестя.
Життєвий і творчий шлях поета. Жан Нікола Артюр Рембо народився 20 жовтня 1854 року в провінційному містечку.Шарлевіль, в Арденнах, на північному сході Франції, у буржуазній сім.ї. Мати прищеплювала дітям доброчинність, любов до бога, а батько вчив їх поміркованості та ощадливості. Змалку Артюр подарував батькам неабиякі надії: був богобоязливим, слухняним, блискуче вчився. Здібності Рембо всіх вражали. Учитель Жорж Ізамбар підтримував перші спроби юного поета. З шести-семи років Артюр почав писати прозою, а потім віршами. У п.ятнадцять років написав вірш «Сенсація», опублікований без відома автора в одному з паризьких журналів на початку 1869 р. Цього ж року надрукував кілька віршів латинською мовою. У цей час Рембо багато читає, захоплюється творами Рабле і Гюго, а також поезією «парнасців». Віршами «Офелія», «Бал повішених», «Зло», «Сплячий у долині» поет заявив про себе як символіст. В.Гюго, високо оцінивши його талант, назвав Рембо «дитям Шекспіра».