Поет мав великий талант, бо створив такий вірш, у якому немає звичних художніх образів, але вдало створені зорові та слухові описи змушують нашу уяву самостійно малювати цю картину, і бачити перед собою цю гармонію людини й природи. Хоча й твір не великий за обсягом, проте він несе глибоке значення. В ньому є й образ справжньої української родини, її традиції, та образ самої України, яка при читанні вірша пробуджує в мені глибокі почуття патріотизму й любові до своєї Батьківщини. У творі вишня символізує рідню землю, та родинну любов, а соловейко-волю та добро, сама ж хата є оберегом великої української родини.
Від вірша віє спокоєм, і з перших рядків в уяві постає теплий родинний вечір, коли всі, після тяжкого робочого дня, зібралися разом за столом, нехай не багато накритим, але ж головне те, що вся сім’я нарешті поряд. Це змусило мене задуматися над тим, що треба цінувати своїх рідних, коли вони поруч з тобою, адже в автора не було можливості побачити свою родину, сидячи у казематах, і він дуже за нею сумував.
Далі-вишневий садок, пісні дівчат, гудіння хрущів, і одразу ти немов переносишся у той родинний вечір, чуєш приємний аромат квітучих вишень, біля яких літають хрущі, а десь вдалині чуються славетні українські пісні з вуст молодих дівчат.
Згодом всі повкладалися спати, щоб з новими силами зустріти прийдешній день. А спів соловейка все ще лунав у вечірньому спокої.
