Відповідь:
Ява пірнув в затоплену хату і ледве там не загинув. Павлуша врятував Яву, але хлопець досить довго пробув у холодній воді, змерз, а після порятунку. замість того, щоб переодягнутися, Ява разом з Павлушею поїхали на човні шукати тих, кому ще потрібна до . У хаті Гані Гребенюк Ява невдало стрибнув у човен і підвернув ногу. Все це призвело до того, що він захворів і прохворів два тижні, з яких три дні пролежав з високою температурою без свідомості.
Його хворобі передували такі події: село затопило під час повені, Ява вночі у дощ, сильний вітер поїхав до військових просити про до , потім рятував з затопленої хати баби Мокрини сімейні цінності - листи з фронту загиблого чоловіка, разом з Павлушею на човні шукали тих, кому ще потрібна до .
Пояснення:
Объяснение:
Ще кілька років тому я сказав би: добре, що я не знаю війни… На жаль, тепер і мешканці моєї країни знають, що таке війна. Більшість українців не бачили її на власні очі, але добре знають, що вона десь близько причаїлася на рідній землі.
Раніше, зі сторінок старих книжок, війна видавалася мені чимось фантастичним. У голові моїй існувала лише давно минула Велика Вітчизняна, вона ж Друга світова війна, а вона була ж так далеко! Начебто це страшна, але героїчна вистава. Я знав, що навіть зараз у світі точиться багато малих війн, але вони видавалися мені ще подальшими від реального життя. Десь там в Африці..
Звичайно, я знав і тоді, що війна – це явище погане, просто препогане навіть. «Це коли за інтереси інших гинуть зовсім невинні люди» - писав про неї Вінстон Черчіль, один з переможців Другої світової. Але війна здавалася мені також дещо привабливою. На війні ж можна перемогти ворога, когось врятувати та стати героєм! А це романтика…
Тепер я досить вже почув від людей, побачив в Інтернеті та з екранів телевізора, щоб стверджувати – людська війна просто є потворним явищем. А героїчні вчинки та виховання сили духу на війні – це просто необхідність, щоб вижити у сурових воєнних умовах. Я тепер так вважаю. Та не один я серед моїх товаришів!
Я бажаю людям, щоб вони всі вміли домовлятися одне з одним без воєн. Щоб не одна дитина в світі не промовляла б цими віршами Ліни Костенко:
«Мій перший вірш написаний в окопі…
На тій сипкій від вибухів стіні,
Коли згубило сонце в гороскопі
Моє дитинство, вбите на війні»…
