Відповідь:
Який вірш із збірки «Зів’яле листя» мені найбільше сподобався
Коли ми отримали завдання написати твір про свій улюблений вірш Івана Франка із збірки «Зів’яле листя», то я вже знала про який саме вірш хочу розказати. Більш того, я впевнена, що саме цей вірш подобається ще багатьом справжнім шанувальникам творчості відомого поета. Здавалося б, це ж так легко! Відомий вірш ще більш відомого автора. На чистий аркуш паперу переді мною дрібними намистинками посипалися слова про геніальність визначного майстра – Івана Франка. Про те, який він відомий і знаний у всьому світі прозаїк, літературознавець, драматург, перекладач, журналіст, критик. Про ніжність його неповторної інтимної лірики. І все це дійсно так, і все це вірно, але чомусь мені здалося, що у цих моїх словах не вистачає душі. Тієї самої, яка і досі живе у віршах Івана Франка, що зібрані в жмутки, як зів’яле листя. Що мої слова наче камінь – вірні, тверді, але якісь холодні і неживі. Що вони не печуть і не хвилюють так, як рядки цих відомих віршів. І чогось мені раптом спало на думку - а що б я сказала тій дівчині, якій присвячений мій улюблений вірш. А може так….
«Доброго дня, чарівно незнайомко!
Ви дійсно чарівні ! Я у цьому впевнена, тому що я Вас бачу перед собою. Хоч і очима безтямно закоханого у Вас чоловіка. Я бачу Ваші чудові і ясні очі, які разом з тим чомусь сумні. Вони сині, чисті і глибокі, адже Ваші очі «немов криниці дно студене». Я милуюся Вашими червоними «мов зарево» устами. І мені дуже шкода, що ці гарні уста німі, що в них ховається докір, або страждання, або несповнене бажання. Я заздрю Вам. Але мені одночасно і шкода Вас. Вас так вірно кохає чудовий чоловік з ніжною душею. Кохає, не зважаючи на те, що Ви в житті ним «згордували», чим його «серце надірвали». Кохає, незважаючи на Вашу холодність і байдужість. Невже Ви дійсно не розумієте, що лише Ви – джерело і радості, і смутку у житті відомої Вам людини ? Невже Ваше серце настільки крижане, що його не в змозі розтопити жар душі закоханого? Невже Ви не чуєте голосні ридання його пісень, що лунають із самого серця ? Ви дійсно не помічаєте поряд з собою його закоханих очей ? Шкода… А тим часом, байдужа Вам людина бачить Вас у кожному своєму сні. Майже кожного дня його душа волає: «Чому являєшся мені у сні ?» Який жаль і печаль розриває його серце… Це змушує його кохати Вас і одночасно докоряти цим нерозділеним коханням. Невже Ви не бачите, як він мріє позбутися цього нестерпного болю, щоб перестати Вами марити, не бачити більше Вас у снах, і тут же прохає: «Являйся, зіронько, мені! Хоч в сні!» Якби я була тією дівчиною, у яку так палку закоханий поет, то я б відповіла взаємністю. Не гордуйте таким чистим і щирим почуттям. Подаруйте хоча б надію. Не даремно ж Ви являєтесь йому у сні. До побачення».
Напевне. уже всім зрозуміло, що мій улюблений вірш «Чого являєшся мені…» Чудова, чуттєва, неперевершена поезія. І як шкода, що у мене немає такого таланту, як у Івана Франка, щоб підібрати слова для опису того, наскільки він мене зворушив.
Пояснення:
Поетична розповідь про дитинство за твором М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять».
Повість “Гуси лебеді летять” є прикладом поетичної розповіді письменника Михайла Стельмаха про своє дитинство. Саме гуси на початку і наприкінці твору символізують плин книги життя, де найяскравішою сторінкою для кожного є його дитинство.
Бачимо, що Михайлик був жвавий і веселий хлопець, схильний як до глибоких роздумів, так і до смішних витівок. Злиденне життя зробило його співчутливим до бідних. Тут мимоволі згадується гарбузове насіння, яке передавали дитячі рученята голодним подорожнім. Хлопець вирізнявся серед інших допитливістю. Дідусь часто розмовляв з малим, а онук любив слухати казки, які зачаровували своєю казковістю і торжеством добра. Розповідав про велич природи, про необхідність дбайливого ставлення до неї. Тому Михайлик зростав захоплювався красою рідного краю, мріяв побільше дізнатися про рослини і тварини. Розумів, що в цьому йому звичайно до також книжки. Мова хлопця була наповнена дотепними висловами, фразеологічними зворотами , які є перлинами народної мудрості.
Не дивлячись на те, що Михайло Стельмах походив з небагатої сім’ї, але дитинство його, оточене любов’ю та турботою, можна назвати щасливим.
