На своей яркой картине «В мастерской художника» Константин Маковский изобразил своего сына, который встав ножками на кресло, собирается взять яблоко с подноса, стоящего на столе. Само действие картины происходит непосредственно в мастерской художника.
Сам автор называл свой труд «Маленький вор». Герой этой картины ещё слишком мал для того, чтобы знать, что такое эстетическое наслаждение от натюрморта в фламандском стиле. Поэтому мальчик, одетый в белую ночную сорочку старается, во что бы то ни стало завладеть красным спелым яблоком.
Его тревожный взгляд и осторожный наклон говорит о том, что он действительно чувствует себя вором, совершающим что-то плохое. Маленькими ножками ребёнок стоит на богатой и роскошной ткани, которая была предусмотрительно разложена художником для написания натюрморта.
Возникает ощущение, что мальчик совсем не боится огромной собаки, которая лежит на пёстром ковре. Из-за того, что размер пса в несколько раз превышает рост ребёнка, и собака имеет рыжую шерсть, начинает казаться, что это уже не пёс, а самый настоящий огромный лев, раскинувшийся в комнате.
Дополняют картину, придавая ей особый колорит, старинное оружие, антикварные вазы и богатые ткани
Извените что так много.
Но вы можете выбрать главное.
Ось відповідь)
Объяснение:
Всі люди чогось бояться. Хтось більше, хтось менше, але однозначно кожного з нас переслідують страхи, і кожен день тисячі людей хоча б на секунду відчувають це неприємне, але настільки знайоме ще з дитинства почуття.
Є, звичайно, і загартовані особи, яких нічим не налякаєш, але це вже дуже рідкісний, можна сказати унікальний, вид представників людини розумної, і у них явно є причини такої безстрашності.
Взагалі, люди поділяються на три типи: одні воліють уникати своїх страхів, інші намагаються боротися з цією проблемою, ну а треті навіть не усвідомлюють того, що вони чогось бояться (і головне – не хочуть цього усвідомлювати). Та як не крути, а страхи заважають нам жити.
І абсолютно не важливо чого ти боїшся: тварин, комах, висоти, смерті, сцени, втрати близької людини, відповідальності, автомобілів, нових відносин, відмови, глузувань і т.д. Головне те, що з цими паразитами можна і навіть треба боротися.
А для того, аби дізнатись як це робити читаємо далі. Головне не гнати коні вперед, а робити все поступово.
– У першу чергу, потрібно збагнути, чітко усвідомити в своїй голові і прийняти той факт, що ти чогось боїшся. Якщо ти відмовляєшся вірити у свої страхи (лягаєш спати з увімкненим світлом, а всім розказуєш, що не боїшся темряви), то далі просто немає про що говорити.
– Потім доведеться трохи розбуркати свої думки і спогади, щоб зрозуміти причину своїх страхів. Висловлюючись розумними словами – зайнятися самоаналізом. Подумай, наскільки великі твої страхи: чи ти боїшся втратити кохану людину, чи то не можеш попросити відпустку у суворого начальника. Може, насправді тебе лякає далеко не відсутність коханої половинки, а своя власна самотність?
– Як тільки ти зрозумієш «механізм дії» свого страху, наступає самий складний, але найцікавіший і одночасно дуже важливий момент. Потрібно відчути те, чого ти боїшся. Пройти крізь це. Як кажуть, клин клином вибивають.
Тільки пройшовши через власні страхи, переживши ці емоції, можна позбавитися від постійних побоювань. Це нелегко, але дуже дієво. Зрештою, скільки можна себе берегти, ховати і мучитися від постійного остраху?
Боїшся собак – заведи щеня, боїшся висоти – залізь на дах багатоповерхівки, боїшся самотності – вимкни телефон і побудь хоча б пару днів наодинці з собою. І чим менше ти будеш налаштовуватися і очікувати перед тим як це зробити, тим краще. Можливо, тобі навіть сподобається те, чого ти так боявся. Якщо не можеш примусити себе самостійно, спробуй подолати страх з друзями. Близькі люди завжди до підтримають.
– Не зупиняйся на досягнутому. Один раз випробувати свій страх – це ще не означає його позбутися. Потрібно регулярно вправлятися, і ти побачиш, як з кожним разом стає все легше і легше робити вчинки, про які раніше страшно було і подумати.
– Тіш і заохочуй себе за кожне досягнення. Сьогодні ти зробив крок до фінішу, а завтра зробиш ще два до п’єдесталу. Нехай у тебе буде стимул рухатися до мети далі. Просто пообіцяй собі, що побореш свій страх за якийсь час і виконуй обіцяне. Ти навіть не помітиш, як увійдеш у смак. Страх твій – тобі його позбавлятися.