У головних героїв казки імена говорять про характер. Наприклад, старша дочка царя Плаксія -- Нудота, середня -- Вай-Вай, молодша -- Плакота. Навіть, у самого ім'я -- Плаксій. Ці герої нудні, дурні, позбавлені почуття гумору, не бачать радощів життя. Їх життєві цінності полягають у лінощах, неробстві. Добрий дядько Лоскотон зовсім інакший, в нього життєві цінності -- це дарувати радість та щастя оточуючим, він також має ім'я, яке говорить про його якості.
Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.
Добрий дядько Лоскотон зовсім інакший, в нього життєві цінності -- це дарувати радість та щастя оточуючим, він також має ім'я, яке говорить про його якості.