Зараз проходимо твір "Місце для дракона" по шкільній програмі. Я прочитала його на одному подиху. Це захоплююча історія про дракона-поета з аж ніяк не хепі-ендом. Між рядками цієї казки можна побачити багато чого. Наприклад, не слід всіх рівняти під одну лінію, не завжди правильні рішення є на поверхні. Найбільше сподобався Грицько(той самий дракон-поет), лицар пан Лаврін і пустельник. Під самий кінець я так і не змогла стримати сліз. Ця казка аж ніяк не для дітей. Вона повчає нас, вказує на сьогоднішні проблеми... А герої, які захоплюють з перших сторінок, відіграють у цьому важливу роль.
Объяснение:
1. Батьком русалки був водяник.
2. Лукаш хотів зробити з очерету сопілку
3. Дядько Лев і Лукаш прийшли до лісу, щоб побудувати хижку (невеликий будиночок).
4. Лісовик поважав дядька Лева тому, що він урятував дуб.
5. Сестрою Мавки була береза.
6. Мавка вважала своєю матір’ю вербу.
7. Дядько Лев розповідає Лукашеві легенду про Царівну-Хвилю.
8. Дія твору починається в період ранньої весни (провесни).
9. Мати Лукаша хотіла одружити сина з Килиною.
10. Лісовик перетворив Лукаша на вовкулака.
11. Килина прокляла Мавку, і та стала верба.
12. Остання зустріч відбувається вже взимку.
Його твори - історичний злам у розвитку української літератури, початок нового її етапу. Він перший звернувся до животворних джерел народної мови, зробив її літературною, використав багатющі скарби фольклору та етнографії свого народу. Він писав реалістичні та народні твори. Котляревський увів нові жанри: епічну травестійно-бурлескну тему, комічну оперу, водевіль. Його твори сповнені непідробного гумору, високої, поетичної, щирої любові до народу. Крок за кроком розкриває нам письменник образ простого народу, стверджує його велику духовну силу, яка творить майбутнє. Як поет-гуманіст, поет-просвітитель, він співчуває закріпаченому селянству, засуджує негативні явища жорстокої феодально-кріпосницької дійсності, оспівує патріотичні почуття трудящих.
П’єси Котляревського привабливі та безсмертні своїм правдивим відтворенням народних картин селянського життя в Україні на початку XIX ст. Євген Кашлюк писав: «І в «Наталці-Полтавці», і в «Енеїді» слід вбачати ще не критичний реалізм, а своєрідний - просвітительський. Котляревський протестує проти феодально-кріпосницької моралі; співчуває трудівникам, але намагається не загострювати соціальні суперечності». Жива розмовна мова «Наталки-Полтавки», симпатія автора до позитивних героїв свого народу - представників простого люду, ненависть до всього негативного - все це свідчить про народолюбство Котляревського, його тісний зв’язок з народом.
Новаторство І. Котляревського в «Енеїді» полягає в художньому використанні невичерпних багатств народної мови (лексики, синоніміки, фразеологізмів, розмовно-побутової мови та українського фольклору). А також у тому, що він не відкинув і традиційних церковнослов'янських книжних елементів, які в якісно новому семантичному і стилістичному плані ввійшли до фонду нашої літературної мови.
Т. Г. Шевченко назвав І. П. Котляревського батьком «нової української літератури», бо він був талановитим його попередником, родоначальником революційно-демократичного напрямку в українській літературі. Твори Котляревського є чудовими зразками мистецтва у нашому красному письменстві, мають велике пізнавальне, художньо-естетичне та виховне значення.Котляревський стояв на межі двох епох — епохи старої української літератури й епохи нової української літератури з властивим їй відтворенням життя.
Тому, на мою думку, творчість цього письменника - дорогоцінний скарб.