М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Твір на тему чого я навчився з творів іван підкова євшан зілля і джури козака швайки

👇
Ответ:
Dmitrrrr
Dmitrrrr
21.11.2021
Я навчився писати читати і розмовляти укр мовою
4,4(47 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
olga88888888888888
olga88888888888888
21.11.2021

Відповідь:

За горами та долинами, там де дме сильний вітер, вже декілька століть

Назад, там з'явилася країна. Але з дивною назвою, "Слизолий" . І колись, в країні тій, правив дивний цар Плаксій. Голова була велика, та й очі теж. В нього було 3 дочки і завжди сумних 3 сини. Старшу звали всі Нудота. Середульшеньку Вай-Вай. Ну, а третя донечка Плакота. Всі любили плакать через край! А Плаксійові сини... так і звали їх, Плаксуни. Ось така вийшла сім'я , у царя у нашого. Вся сім'я його сиділа, всі стогнали та ревли. Зупинить ніхто не в змозі, це сімейство короля! Ну і цар так розлютився! Він сказав, що хто всмізнеться, засміється або ще! Він його з'їсе з кісткам. Вс його. Кожний день Цар Слизолий, пив сльози дітей.

Але в тому царстві, жив один дядько. І йому було все одно на ці закони.Він приходив кожний вечір до голодної матері та й усім приносив сміх. Лоскотав, щіпав за щоки.Завжди він ходив в накидці, мав лукавинку в очах. Дуже не любив Плаксій, цього дядько Лоскотона.

І колись Плаксій не втримавсь. Стукнув стіну кулаки і назвав ім'я свого кращого посіпаки. ,,Гей, Макаки, ну ти де?,, Зразу він прибіг туди. Вислухав те, що сказав йому Цар і пішла. Через декілька годин, він побачив Лоскотона, він веселий малих дітей. Макаки полетів до нього, зв'язав і першій у Пласкоград!

Детальніше - на -

Пояснення:

4,4(18 оценок)
Ответ:
Алекс117829
Алекс117829
21.11.2021
Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки. 

Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. Коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю Лесі Українки була її рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — Волинь, Поділля. 

Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Наприкінці життя оселилася в Грузії, приїжджаючи в Україну лише в гості. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну. Про це — численні її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими краєвидами — розкішними правічними лісами, голубими озерами — навіяв дим, шо увірвався у відчинене вікно вагона, коли поетеса подорожувала до Італії. Дим чужини був гіркий, чадний. А як солодко пахнув він удома — дим багаття, домашнього вогнища. 

Із захопленням оспівала Леся Українка прекрасну рідну землю у вірші "Красо України, Подолля..." Але поетеса ніколи не була співцем "чистої природи". Вона всюди бачила людину — з її горем і радістю, стражданням і надіями. 

Вона, в першу чергу, була поетом-громадянином і свій обов'язок вбачала у служінні інтересам народу. Про роль митця в суспільстві, про завдання поезії — вірш "Слово, чому ти не твердая криця". її поетичне слово — то "меч", "іскриста зброя", що буде "здіймати голови з плеч" ворогів народу. 

Вірш "Contra spem spero", написаний ще юною поетесою під час особливо важкого загострення хвороби, вражає силою духу, щирістю, любов'ю до життя, мужністю: 

Ні, я хочу крізь сльози сміятись, 

Серед лиха співати пісні, 

Без надії таки сподіватись, 

Жити хочу! Геть думи сумні! 

Глибоко, як особисту трагедію, поетеса переживала підневільне становище рідного народу, його безправність. 

У драматичній поемі "Бояриня" Леся Українка розповідає про події, які відбувалися в часи Руїни. Душа героїні драми Оксани, як і душа самої поетеси, невимовно страждає, бачачи, як рідний народ поневіряється в кайданах неволі, безправ'я. 

Лебединою піснею Лесі Українки називають драматичну поему "Лісова пісня". Драма ця — філософські роздуми про красу людських почуттів, згубність духовного гноблення, про вічну боротьбу добра і зла, красивого й потворного, мрії й буденності. Саме в цьому творі Леся Українка устами Мавки пророчо сказала про себе: 

Я жива. 

Я вічно буду жити. 
4,5(83 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ