Відповідь:
Дракон Грицько – добрий та чуйний дракон, який «вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печер», жив на світі близько восьми років і про його існування ніхто не знав. Нікому було його виховувати, малий навіть не знав, що йому їсти, тому харчувався травичкою, не вживав м’яса, нікому не чинив кривди.
Згодом Дракон потоваришував із пустельником, який навчив його грамоти. Грицько почав читати, писати вірші, знайомитись з богословськими творами. Грицько навіть намагається контролювати свою справжню природу, випускаючи полум’я лише вгору. Так він намагається не зашкодити природі, береже її від пожежі.
Проте спокійне життя Дракона триває недовго. Князь оголошує на нього полювання і до нього йдуть лицарі, а згодом і зовсім вбивають його. Ніхто не зважає на те, що «цей дракон якийсь дуже дивний. Ні на кого не нападає, нікого не вбиває». Всі люди були ласі збагачення, мали на меті лише власні цілі.
Отже, у творі Ю. Винничука Дракон зображується як поет та християнин. Це добра, не хижа істота, яка нікому не хоче чинити зла. Грицько дбає про природу, їсть листячка, контролює свою справжню суть.
Пояснення:
Не можна сказати, що збірка має якусь одну тему. Однак, можна назвати основні:
- переосмислення долі України на прикладах інших народів - один з дослідників творчості Лесі Українки, Б. Якубський, називає цю тему "екзотичною" - «Єврейські мелодії», «Сфінкс», «Легенди», «Саул», «Ра-Менеїс», «Трагедія», «Жертва»;
- переосмислення власного життя, за Б.Якубським, - "інтимна" тема- цикл з чотирьох поезій «Хвилини», «Забуті слова»; «Минаю я було долини й гори», «Хочеш знати, чим справді було»;
- місце митця у житті суспільства - 6 поезій під спільною назвою «Ритми», «Завжди терновий вінець буде кращий...»;
- наслідування народних пісень з їхніми одвічними мотивами - «Гей піду я в ті зелені гори», «Темна хмара, а веселка ясна», «Ой здається – не журюся, таки ж я не рада», «Ой піду я в бір темнесенький, там суха смерека»
Є, звичайно, й інші теми, але вони не притаманні усій збірці, хоча й підіймаються в окремих поезіях.
юба – одна з героїнь повісті, подруга Михайлика. Ця маленька дівчинка одразу завойовує симпатію читачів своєю добротою, чуйністю, щирістю.
Вперше ми знайомимося з Любою, коли Михайлик іде збирати черешні. Це «чорнява худенька дiвчинка рокiв восьми, очi в неї карi, з краплинами роси, рум'янцi темнi, а губи вiдстовбурчились рожевим потрiсканим вузликом i чогось радiють собi». Вони легко знаходять спільну мову. Ця дівчинка завжди доброзичлива та весела. Вона ніби випромінює сонячні промені. Разом з Михайликом вони грають і в лісі, й на ковзанці.
Люба знає багато таємниць природи. Вона наче маленька лісова царівна: «В лiсi, наспівуючи собі, на сонячнім кружальці аж вививалася в танку маленька дівоча постать, їй…ніяк не хотілося відходити від сонячного кола, яке пiдсвiчувало веселi босі ноженята, i Люба кружляла й кружляла на ньому, поки не впала на землю».
Незважаючи на свій невеликий вік вона вже справжня господиня, вміє готувати смачні страви та пригощає Михайлика кулешем. А коли хлопчик дякував й «підхвалював куховарку, а вона соромливо i радісно відмахувалася смаглявою рукою, в якій тримала зачерствілий житник».
Люба вміє підтримати друга в біді та смутку. Вона вміє поспівчувати і втішити: «...Я знаю: у тебе горе, а коли горе — в усіх болить серце. Того й хотіла побачити тебе.» Після смерті рідних Люба і мати до пережити Михайлику важкі часи.
Через образ Люби автор показав справжню щиру та вірну дружбу.