Якось пастушок, погнавшись за козою, впав у провалля. Коли отямився, то побачив, що лежить на площі великого міста, кожен житель там будує свою вежу. Але ці вежі весь чась завалюються, бо кожен їх будує на свій лад.
Пастушок підійшов до одного чоловіка, й запитав, що це за місто, де можна було б щось поїсти, бо він був дуже голодним. Але на його питання ніхто не відповідав. Втративши надію знайти їжу, пастушок зустрів кволого дідуся, що стояв біля найнижчої, напіврозваленої вежі. Лише один дідусь сказав, що тут живуть самі яяни, які визнають лише своє “я” і запитань інших не чують.
Цей дідусь теж був чужинцем у цій країні. Але покинути її не міг, бо дуже слабкий і не мав сил іти далі. Він не мав сили будувати вежу, тому вона вже зовсім завалилася.
Пастушок сказав, що охоче до старому, аби йому дали щось поїсти. Дідусь розповів, що яянину ніхто не може догодити, бо тільки він сам усе найкраще знає й уміє.
Без звичайної їжі яяни обходяться, бо харчуються власним „я”. „Я” кожного із жителів країни таке невичерпне, що всі мешканці майже безсмертні. Дідусь запропонував хлопчикові взяти кельму для новоприбулих, та починати будівництво своєї вежі. Але пастушок не хотів стати яянином, тому спитав, як звідси вибратися.
Дід сказав, що є сім брам, через які можна вийти, сказавши слово “ти”. Але жоден із яян не може його вимовити.
Тоді пастушок взяв немічного дідуся собі на плечі й пішов до найближчої брами. Там вимовив чарівне слово й опинився серед рідних місць та скель. А за спиною в нього був не дід, а мішок із самоцвітами.
нещодавно я прочитала оповідання л.вороніної «таємне товариство боягузів». в ньому розповідається про неймовірні і фантастичні пригоди хлопця на ім'я клим.
а все почалося з того, що цей хлопець дуже боявся свого сусіда на прізвисько кактус. адже йому частенько доводилося або рятуватися втечею, або отримувати незаслужено стусанів та ще й чути образливі слова від цього бешкетника.
одного разу після чергової такої втечі клим випадково потрапляє у таємне товариство боягузів. саме в цьому товаристві він побачив себе зі сторони і зрозумів, що є звичайнісіньким боягузом. щоб комусь, йому самому потрібно було змінитися. ось так він став іншим. нарешті навчився вірити у свої сили, приймати правильні рішення і знаходити вихід із складних ситуацій. так, хлопець не розгубився, а повністю виконав все по плану бабусі і дістався до машини часу. проявив кмітливість і здогадався, що мухи можуть бути зброєю проти синьомордих. ось так він став відважним не тому, що не мав страху, а тому, що навчився правильно діяти, коли було страшно. клим доклав чимало зусиль, щоб врятувати планету і своїх рідних.
це фантастичне оповідання є надзвичайно захоплюючим і дуже цікавим. спонукає нас бути сміливими, кмітливими, стояти на боці правди і вірити у свої сили.
