Твір: у житті людина може досягти різних исот.багато хто прагне владарювати ,керувати ,бути значною й помітною фігурою.а дехто вважає ,що й маленька людина може принести значну користь.чи заслуговує маленька людина на ту ж повагу,що й людина з високими амбіціями?

👇

Открыть все ответы

Ответ:

RETYUOP

02.05.2021

Байрон називає Мазепу титаном,а саме з Прометеєм,тому що Мазепа так само як Прометей терпів муки,які відчув під час смертоносної поїздки,де на шляху зустрів і воронів(символів смерті),і диких коней.В кінці Мазепа за свій порятунок допомагав людям.Став гетьманом.
Мотиви "світової скорботи" і прометеївського духу непокори - головні у творчості Байрона,які знайшли своє продовження в його поемах і драмах.Саме "світову скорботу" і дух прометеївської непокори ми бачимо в образі Мазепи.
Взагалі Мазепу можна назвати "байронічним героєм"."Байронічний герой" - це образ самотнього бунтаря,який розчарувався в житті і страждає;це людина з високою і ніжною душею.Мазепа самотній,нескорений,волелюбний,бунтар зі страдницькою душею.

4,4(71 оценок)

Ответ:

polinayac

02.05.2021

Хто не знає української поетеси Лесі Українки? Ії творчість — це уславлення людини, її духовної краси, її гармонії. І як наслідок роздумів Лесі — поява її Мавки, в якій поєднується і краса кохання, і краса природи, і краса найвищої гармонії природи й людини. Мавка — дочка природи, й живе вона поряд зі своїми «рідними» — Лісовиком, Водяником, Русалкою, Потерчатами, Перелесником. Біль, завданий комусь із її сестер чи братів, —навіть березі — віддається болем у її серці. Мавка просить Лукаша, який хоче наточити з берези соку:Не точи! Це кров її.Не пий же крові з сестроньки моєї!У Мавці ніби переплелися і людські, і надприродні якості: вона відчуває в собі живлющу силу від шелесту дерев, від дихання вітрів, і одночасно її почуття — це почуття людини. Навіть очі Мавки поєднують у собі все розмаїття природи:…тепер зелені… а були,як небо сині… О! Тепер вже сиві,як тая хмара… ні, здається, чорні,чи, може, карі…Вона і спить у вербі, а її мова — це ніби дзюрчання струмка. Мавка припала до душі Лукашеві, тому що обидва мають в серцях цвіт, що «скарби творить». Це допомагає їм порозумітися, адже Мавка — все ж таки — лісова дівчина, а Лукаш — людський хлопець. Але грає він на сопілці так. що навіть для цієї лісової дівчини, для якої весь світ здається гармонійно збудованим, його гра видається чарівною. В душі Лукаша поки що існує гармонія, він ще живе під впливом казок та приказок дядька Лева, який є «приятелем» для усіх лісових мешканців.Скільки у дядька Лева добра в душі, він радіє усьому живому! Люблять його лісові мешканці за те, що «заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати». Тоді і Лісовик заклявся, «що дядько Лев і вся його рідня повік безпечні будуть в сьому ЛІСІ». І Мавка розуміє, що дядько Лев ніколи нікому не зробить зла, тому що має щире, чуйне серце, тому що не може себе уявити окремо від природи. Він усвідомлює:Що лісове, то не погане…усякі скарби з лісу йдуть.Тягнуться до нього ті, хто вважає так, як і він. тягнуться люди з такими ж щирими серцями, які вірять у єдність людини і природи, в гармонію людини і природи. А сам дядько Лев навіть умирати хоче в лісі, щоб не розірвати те магічне коло:Як буду вмирати, то прийду, як звір до лісу…отут під дубом хай і поховають…У кінці свого недовгого життя і Лукаш розуміє те. чого завжди учив його дядько: людина і природа повинні жити у злагоді. Але для цього знадобилось Лукашу побувати в шкурі вовка.Зате мати та жінка його не хочуть бачити краси природи, не хочуть чути її «голосів». «Та я б і цілий ліс продати рада», — каже мати Лукаша; за це й були вони покарані силами природи.Лише Мавка поєднує в собі і людське, і лісове. Саме такою, на думку Лесі Українки, і повинна бути людина — адже і Мавка тепер має душу. Ця гармонія, ця краса буде жити вічно. Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, вкупі з водою там зростять вербицю, — стане початком тоді мій кінець. Так, образ Мавки житиме завжди, як завжди житимуть, не заважаючи одне одному, а, навпаки, допомагаючи, людина і природа, у вічній гармонії, у вічній любові. І тоді кожна людина, приходячи до лісу, зможе почути голос, який обізветься «шелестом тихим вербової гілки, голосом ніжним тонкої сопілки». Це буде голос Мавки — вічно живої дівчини-вербиці, яка буде завжди співати: «Грай же, коханий, благаю!»

4,5(42 оценок)

Это интересно:

02.01.2022

Как справиться с угрозой: основные советы и рекомендации...

Компьютеры-и-электроника

23.03.2021

Как реактивировать аккаунт Facebook: полное руководство...

Образование-и-коммуникации

01.12.2021

Как сосредоточиться на выполнении домашней работы: советы для школьников и студентов...

Компьютеры-и-электроника

17.10.2022