До четвертого класу я не дружив з Явою.Але якби не випадок з дідом Салимоном ми і досі можливо були б ворогами.
Отже ми сиділи і хрумкали кавуни, тобно вже й не їли навіть. Ось ми сидимо відпочиваємо аж ось підскочив Степан Карафолька і каже:
- Хлопці! В давайте грати в фараона і єгипетську піраміду.
-Га?Що?Кого?- не второпали ми.
Далі Степан нам розповів і про піраміди і про гру, тоді ми згодились. Але для гри мав бути один фараон, як завжди випало бути ним Павлуші. Аж ось хлопці почали "закопувати" фараона" і почули як кричить Антончик:
- хлопці! Тікай! Дід!
Всі кинулися врізнобіч, і забули про мене. Ось уже дід майже коло мене, а тут Ява як із під землі вискочив і почав розбирати кавуни і кидати їх у діда Салимона. В дід же баштаник і він не міг допустити щоб його кавуни порозбивались. Ось після цього випадку я і дружу з Явою.
Суперечливі процеси відбувалися в українській літературі. На сторінках поетичних і прозових творів, у драматургії й публіцистиці головними героями поставали робітники і колгоспники, представники різних професійних груп інтелігенції. Поширювалася ленінська тематика, розроблялися проблеми радянського патріотизму й інтернаціоналізму. Оспівувалися революційний героїзм у роки громадянської війни та трудові звершення в мирні роки.
Одночасно стали з'являтися твори, що зображали певні недоліки в суспільному житті республіки. І не тільки в Україні. Щоб регулювати тематику і зміст художніх видань, ЦК партії вирішив посилити свій контроль за діяльністю письменників. З цією метою він вдався до своєрідної колективізації. Замість численних творчих студій і груп згідно з постановою ЦК ВКП (0) "Про перебудову літературних організацій" (1932 р.) утворювалася єдина централізована організація, що об'єднувала весь письменницький загал.
