Олександра Булах народилася 21 травня 1952 року в селі Петриківці Царичанського району на Дніпропетровщині. Навчалася в українській школі-інтернаті № 5, закінчила українську школу-інтернат № 1 м. Дніпропетровська. Працювала швачкою, різноробочою на заводі. У 1976 році з відзнакою закінчила романо-германське відділення (стаціонар) філологічного факультету Дніпропетровського державного університету та аспірантуру при кафедрі німецької мови ДГУ. Спеціальність — філолог-германіст. Автор кандидатської дисертації з германістики. Тривалий час викладала на кафедрі німецької мови ДГУ й на кафедрі іноземних мов Дніпропетровського металургійного інституту. Закінчила курси гідів-перекладачів (1998). У 1989—1999 працювала перекладачем в Україні, ФРН, Австрії, Люксембурзі, Бельгії. У 1994—1995 роках проживала в Західному Берліні.
Член Національної Спілки письменників України та Національної Спілки журналістів України.
У 2002—2012 роках — голова правління Дніпропетровської обласної письменницької організації НСПУ, член Ради та член Президії НСПУ (Київ). Квітень 2012 — квітень 2013 рр. — завідувач літературною частиною Дніпропетровській Філармонії.
З 2013 р. — провідний фахівець Центру культури української мови ім. Олеся Гончара Національного Гірничого університету.
Член Всеукраїнського Жіночого товариства імені Олени Теліги.
Заступник голови Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської ГО Українсько-австрійське товариство «Галіція».
Член Всеукраїнської громадської організації німців «Відродження».
Член громадської організації «Петриківське земляцтво».
Объяснение:
МОГУ ЕЩЁ ДОБАВИТЬ если нужно
Найкращим прикладом такої дружби я вважаю героїв повісті Я. Стельмаха - Митька та Сергія. Спочатку хлопці не виявляють жодної цікавості до збирання усяких комах, до вивчення зоології. Приятелі збираються присвятити час виключно забавкам, як це й годиться п’ятикласникам, що важко працювали весь навчальний рік.
Ситуацію різко змінює другорядний персонаж-велосипедист Васько, який таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що живе в лісовому озері.
Захопившись відгадкою таємниці лісового озера, хлопці намагаються знайти наукове пояснення феномену, тому ходять до бібліотеки й читають по вісім книжок із зоології на тиждень. Вони старанно вивчають факти, проводять справжнє серйозне дослідження, не шкодуючи нічого, — ні власних сил, ні сну, ні навіть життя невинної курки. Митько вже на основі винайдених доказів і прочитаної літератури робить припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім’я на честь новоявлених учених — Митькозавр Стеценка.
Така назва вказує на те, що друзі не намагаються вкрасти один в одного першість, плануючи розділити порівну славу досягнень. Митько, як і Сергій можуть бути впевненими, що між ними існує справжня дружба. Такого ж прагну і я: розвитку, пригод та гумору!)