Люди завжди прагнули до краси. Це стосувалося не тільки матеріальних сторін життя, наприклад, красивого житла, транспортних засобів або прикрас, але і аспектів відносин між людьми. Навряд чи є на світі така людина, яка ніколи не хотіла до комусь, кому потрібна до безоплатно з чистого душевного пориву. Звичайно, всі люди такі, основною причиною тому служить те, що людина була створена Богом.
Література приносить нам величезну кількість прикладів дивовижних вчинків людей. Звичайно, в ній описується не тільки це, але й злі наміри і дії, шкода, що заподіюється однією людиною іншій і багато чого подібне й поганого. Водночас, як мені думається, найбільш цінним у всіх книгах є приклади того, як одна людина допомагає іншій, як вона демонструє свою доброту, чесність, справедливість та інші красиві людські якості. Я думаю, що саме такі приклади і слід запам’ятовувати в першу чергу при прочитанні книг. Найчастіше так і відбувається – люди запам’ятовують з книг саме благородні вчинки героїв творів, оскільки вчинки ці дуже красиві.
В якості хорошого прикладу красивих і чистих взаємин між людьми можна привести відносини між героями твору «Останній листок» авторства О. Генрі. У цьому своєму творі автор розповів про спільне життя художників у їх власному кварталі, в якому якраз розгорілася страшна епідемія пневмонії. Героїня твору на ім’я Джонсі сильно захворіла, але вижити їй могла до лише віра в виживання і одужання. Сили Джонсі були на межі, вона думала, що незабаром помре. Вона визначила для себе, що смерть її настане тоді, коли з дерева, що стоїть за її вікном, впаде останній листок. Але листок все ніяк не падав, що додало дівчині впевненість у тому, що вона повинна вижити, і вона пішла на поправку. Як виявилося, справа тут була зовсім не в диві, а у високому вчинку її сусіда Бермана, який зміг намалювати на дереві листок, який дав Джонсі віру. На жаль, сам Берман помер, але його чистий вчинок напевно залишився в пам’яті оточуючих ще на дуже довгий час.
Якщо людина відчуває, що їй бракує духовності, впевненості у своєму високому призначенні, вона просто зобов’язана читати багато правильних книжок. Завдяки читанню кожна людина збагачується шляхом отримання прикладів високих і чистих вчинків. Роблячи такі дії, такі чисті і благородні дії, завжди можна бути впевненим у тому, що зі сторони вони виглядатимуть надзвичайно красивими.
Якою повинна бути сучасна дівчина? Привабливою, працьовитою, вихованою, розумною, щирою душею — ідеальною. Героїня твору І. Котляревського «Наталка Полтавка» є уособленням найкращих рис дівчат, стала ідеалом національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і багатий духовний світ. Перед нами — проста українська дівчина — трудівниця, яка жила на початку ХІХ ст. Наталка — добра, ввічлива та чесна дівчина. «Золото — не дівка! — кажуть про неї.— Окрім того що красива, розсудлива, моторна і до всякого діла дотепна, яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою… яка трудяща, себе і матір на світі держить». Чим це не ідеал для сучасної дівчини? Для неї, як для справжньої дівчини-українки, найбільше багатство — чесне ім’я. Коли Тетерваковський залицявся до неї, вона з гідністю відповідала: «Знайся кінь з конем, а віл з волом». Хоч возний і пан, але вона не хоче мати багатства без любові, для неї щастя — життя з коханим. «Бідність і багатство — єсть то Божа воля, з милим їх ділити — єсть щаслива доля»,— висловлюється героїня. Ніжна і щиро сором’язлива, вона впевнена в собі, це допомагає їй не занепасти духом при злиденному житті. Я захоплююсь незвичайною рішучістю і стійкістю героїні в боротьбі за своє щастя, коли доля зводить її з коханим Петром. Наталку не лякає людський осуд, вона залишається з людиною, яку кохає понад усе. Героїня ще не одне покоління читачів буде вчити доброчинності й непорушної відданості найвищим почуттям. Вона являє собою впевнення споконвічного жіночого ідеалу моїх співвітчизників, що ґрунтувався на святинях народної моралі. Минали десятиріччя, змінювався суспільний устрій життя, додавав нові риси до соціального обличчя жінки, проте в найістотнішому цей ідеал залишався без змін. Нам близький і дорогий образ жінки, багатої духовно, чесної, працьовитої і сердечної. З плином часу такі ідеали не старіють, бо вони — загальнолюдські і вічні, актуальні для будь-якої епохи. Саме такою має бути любляча дитина, сповнена глибокої поваги до батьків. Саме такою має бути жінка: порядною, працьовитою, розумною. Саме такою має бути наречена: щиро люблячою, вірною, ладною з гідністю відстояти своє кохання. Всі ці моральні якості втілив у своїй героїні І. Котляревський, подавши їх у сукупності з рисами чарівної зовнішньої краси Наталки — ще однією характеристикою народного ідеалу для сучасних українських дівчат.
Мій улюблений герой це ява рень. Ява Рень – це відчайдушний енергійний хлопець. Але звідки ж взялося таке незвичайне ім’я – Ява? Так назвав себе сам хлопець, коли йому виповнилося лише півтора роки. Мале пискля хотіло сказати «Я – Ваня», а в нього вийшло лише «Ява». Ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до собачого хвоста, оте «Ява». Справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не називав.
У Яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. Хлопець цей надзвичайно відчайдушний і енергійний, зазвичай він і стає ініціатором різноманітних вигадок і бешкетів, у яких завжди приймає участь і його ліпший товариш Павлуша. Ява то вигадує про метро під Васюківкою, то влаштовує бій биків, то організовує шкільний театр. Незважаючи на всі бешкети Яви, цей хлопець здатний і на серйозні вчинки. Наприклад, коли йому знадобилося перездавати екзамен, він знайшов в собі сили все літо готуватися до перездачі, ховаючись на вигаданому ним самим острові і вважаючи себе «Робінзоном Кукурузо».
Ява завжди має благородні наміри, але через брак знань і досвіду, нажаль, разом із своїм товаришем Павлушею іноді потрапляє у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи свої вчинки, прагнуть усвідомити зроблені помилки і намагаються їх не повторювати в майбутньому, але відразу ж вигадують нову «авантюру». Тому нам цікаво довідатися і про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, і про зйомки в кіно, і про до під час рятування Васюківки від стихійного лиха, і про викриття місцевих «шпигунів».
Мені добре зрозумілі бажання і наміри Яви, адже він мій ровесник. Думаю, головне, що доводить нам Ява – це те, що дружба – велика сила, що поруч важливо мати відданого і вірного товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, який не зрадить і завжди до в скрутній ситуації. Я впевнена, що «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка – одна з найкращих книжок, тому я усім раджу її прочитати.
Література приносить нам величезну кількість прикладів дивовижних вчинків людей. Звичайно, в ній описується не тільки це, але й злі наміри і дії, шкода, що заподіюється однією людиною іншій і багато чого подібне й поганого. Водночас, як мені думається, найбільш цінним у всіх книгах є приклади того, як одна людина допомагає іншій, як вона демонструє свою доброту, чесність, справедливість та інші красиві людські якості. Я думаю, що саме такі приклади і слід запам’ятовувати в першу чергу при прочитанні книг. Найчастіше так і відбувається – люди запам’ятовують з книг саме благородні вчинки героїв творів, оскільки вчинки ці дуже красиві.
В якості хорошого прикладу красивих і чистих взаємин між людьми можна привести відносини між героями твору «Останній листок» авторства О. Генрі. У цьому своєму творі автор розповів про спільне життя художників у їх власному кварталі, в якому якраз розгорілася страшна епідемія пневмонії. Героїня твору на ім’я Джонсі сильно захворіла, але вижити їй могла до лише віра в виживання і одужання. Сили Джонсі були на межі, вона думала, що незабаром помре. Вона визначила для себе, що смерть її настане тоді, коли з дерева, що стоїть за її вікном, впаде останній листок. Але листок все ніяк не падав, що додало дівчині впевненість у тому, що вона повинна вижити, і вона пішла на поправку. Як виявилося, справа тут була зовсім не в диві, а у високому вчинку її сусіда Бермана, який зміг намалювати на дереві листок, який дав Джонсі віру. На жаль, сам Берман помер, але його чистий вчинок напевно залишився в пам’яті оточуючих ще на дуже довгий час.
Якщо людина відчуває, що їй бракує духовності, впевненості у своєму високому призначенні, вона просто зобов’язана читати багато правильних книжок. Завдяки читанню кожна людина збагачується шляхом отримання прикладів високих і чистих вчинків. Роблячи такі дії, такі чисті і благородні дії, завжди можна бути впевненим у тому, що зі сторони вони виглядатимуть надзвичайно красивими.