Характеристика образу Якима Сомка «Чорна Рада» Портрет і зовнішність Якима Сомка — «воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної»; — «високий, огрядний собі пан»; — «кругловидний, русявий»; — «голова в кучерях, як у золотому вінку»; — «очі ясні, веселі, як зорі»; — «чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи». Риси характеру Якима Сомка — взірець лицарства, мужності, відвертості, благородства; — «щирий і незлобливий»; — не любив жартів; — «щира козацька душа»; — «гордий, пишний і розумом високий». Політичні погляди Якима Сомка не мириться із запорозьким демократизмом, бунтарством сіроми; — відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки; — у нього на думці, якби одігнати ляхів до Случі; — прагне об’єднати обидві частини України і триматися договору про возз’єднання з Росією; — мужньо приймає смерть, відмовившись від можливого порятунку, бо «погибає Україна!»
Максим ґудзь — це ще один яскравий тип трагічної особистості, «пропащої сили». у дитинстві та юності мав лицарські задатки, прагнув волі, свободи, і, якби не було зруйновано запорозьку січ, став би чи не першим в ній. привабливо, із симпатією письменник змальовує максима в молодості. він був щедро обдарований, відважний, кмітливий, розумний. свою волелюбну та круту вдачу успадкував від діда. дід його, запорозький козак мирон ґудзь, вклав у серце онукові думки про волю і людську справедливість. душа максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. у його крові кипіла воля, прищеплена його славним козацьким родом. але замість сили і відваги у його серці оселилось зло: у бійці максим міг скалічити товариша, пустив покритками кількох дівчат, а згодом почав красти і пиячити» аж доки не став отаманом банди. безумовно, негативний відбиток наклало на його вдачу перебування в москалях. максим страждав від безглуздої служби-муштри. коли йому потрапила до рук «граматка», самотужки опанував азбуку і навчився по церковних книжках читати. горілка, до якої максим звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, оббирати солдатів. на прикладі життя максима панас мирний показав, як служба в царській армії нівечить людські душі. всякими максим збагачується і повертається в село через тридцять років з грошима та «заслугами», з жінкою та донькою. в пісках він звив злодійське гніздо, став ватажком зграї злочинців, до складу якої входив і чщка. так вольова, порядна людини перетворилась на вбивцю. максимів хутір стає пристановищем грабіжників. морально зіпсований солдатчиною, максим живе єдиною пристрастю — збагаченням. про людську подобу нагадувала лише любов максима до доньки.
Шевченко, Тарас Григорьевич(1814—1861) — крупнейший украинский поэт, художник и политический деятель, гениальный выразитель революционных стремлений беднейших и наиболее угнетенных слоев крестьянства эпохи острейшего кризиса феодально-крепостнического строя. Ленин характеризовал Ш., «как великого украинского писателя», «великого творца живого украинского слова, лучшего представителя его литературы». «Ш. тем велик, — писал о нем Герцен, — что он совершенно народный писатель, как наш Кольцов; но он имеет гораздо большее значение, чем Кольцов, т. к. Ш. также политический деятель и борец за свободу».Эпоха, к которой принадлежал Ш. и которая так замечательно рельефно отражена в его гениальных художественных произведениях, есть эпоха 30—50-х гг. 19 в., когда экономическое развитие все больше втягивало Россию на путь капитализма, когда старые формы крепостнического хозяйства рушились безвозвратно, когда все очевиднее становились гнилость и бессилие крепостной России, а крестьянские «бунты», возрастая с каждым десятилетием, заставили царское помещичье правительство взяться за реформы. Ш. выступил как великий художник-революционер в самую мрачную пору в истории крепостнически-рабского уклада — в николаевское время. На Украине положение трудящихся еще более ухудшалось жесточайшим национальным угнетением. Украинский язык, украинская культура находились под безусловным запрещением. Десятки миллионов бедноты были обречены на темноту, забитость, нищету и каторжный труд. Как колонизаторы выступали здесь русские помещики, капиталисты, многочисленнейший государственный аппарат и бюрократия, армия, полиция, жандармерия, православная церковь, десятки тысяч держиморд и палачей, расставленных по всем городам и селам, которые вместе с украинскими, польскими помещиками и промышленниками доводили социальный и национальный гнет трудящихся масс Украины до неслыханных размеров. «И, если, — говорит Ленин, — века рабства настолько забили и притупили крестьянские массы, что они были не во время реформы ни на что, кроме раздробленных единичных восстаний, скорее даже «бунтов», не освещенных никаким политическим сознанием, то были и тогда уже в России революционеры, стоявшие на стороне крестьянства и понимавшие всю узость, все убожество пресловутой «крестьянской реформы», весь ее крепостнический характер». К числу этих крайне немногочисленных тогда революционеров принадлежит и Ш. В своей литературно-общественной деятельности Шевченко выступает одним из наиболее последовательных, наиболее непримиримых, наиболее глубоких выразителей лозунгов крестьянской революции, мужественным и смелым бойцом за свержение монархии и власти помещиков, за уничтожение всех крепостнических и кабальных приемов эксплуатации. Пламенные произведения Шевченко.
Портрет і зовнішність Якима Сомка
— «воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної»;
— «високий, огрядний собі пан»;
— «кругловидний, русявий»;
— «голова в кучерях, як у золотому вінку»; — «очі ясні, веселі, як зорі»;
— «чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи».
Риси характеру Якима Сомка
— взірець лицарства, мужності, відвертості, благородства;
— «щирий і незлобливий»;
— не любив жартів;
— «щира козацька душа»;
— «гордий, пишний і розумом високий». Політичні погляди Якима Сомка
не мириться із запорозьким демократизмом, бунтарством сіроми; — відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки; —
у нього на думці, якби одігнати ляхів до Случі;
— прагне об’єднати обидві частини України і триматися договору про возз’єднання з Росією;
— мужньо приймає смерть, відмовившись від можливого порятунку, бо «погибає Україна!»