Найти художні засоби різьблю свій сон… от ніби вчора ми зійшлись,— і стріча та жива. на землю тканками прозорими лягли осінні дерева. проміннострунними день хвилював і тихо гас. над килимами вогнелунними венера кинула алмаз. у завивалі мрійнотканому дрімала синя далечинь,— і от на обрії туманному замиготіла ваша тінь. дзвінкою чорною сильветою вона упала на емаль, а поза нею вуалетою стелився попелястий жаль. ви йшли, як сон, як міф укоханий, що виринає з тьми століть. вітали вас — мій дух сполоханий, рум’яне сяйво і блакить. бриніли в серці домінантою чуття побожної хвали, коли величною інфантою ви поуз мене перейшли. ви усміхнулись яснозоряно холодним полиском очей,— і я схилився упокорено, діткнутий лезом двох мечей. освячений, в солодкій муці я був по той бік добра і зла… а наді мною революція в червоній заграві пливла.

👇

Ответ:

deniza0906

07.11.2020

Эпитеты:Акордами проміннострунними, килимами вогнелунними , тканками прозорими.
Метафора:Дрімала синя далечинь.
Символы: Венера(як богиня краски),інфанта(як величина принцеса)
Неологизм:яснозоряно.
Гипербола:Лягли осінні дерева.

4,7(93 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

Jastmine42

07.11.2020

Усім нам добре відома біографія Тараса Григоровича Шевченка — геніального письменника, талановитого художника, видатної особистості. Мене, наприклад, завжди дивувало те, що ця людина змогла піднятися з низів суспільства та стати провідною постаттю в українській культурі. Адже Шевченко був сином кріпака, народився й виріс в українському селі, пізнав злидні, голод, зневагу. Про це він розповідає у своїх творах, зокрема в автобіографічній поезії "Мені тринадцятий минало...", яка була написана в далекій Орській фортеці, де поет перебував на засланні.Головний герой твору — тринадцятирічний хлопець-пастух, кріпак і сирота. Природа зігріває його ясним сонечком, напуває пахощами трав, вносить у душу малого сироти відчуття спокою й тихої радості. Хлопчик молиться Богові, дякуючи за сонце, теплий день, життя... Раптом герой усвідомлює, що він — кріпак, і це боляче ранить серце підлітка:Не дав мені Бог нічого!..І хлинули сльози,Тяжкі сльози...Але це почуття триває недовго: поява щирого й доброго друга — Оксани — проганяє страшне відчуття, природа знову радіє разом із дітьми:Неначе сонце засіяло,Неначе все на світі стало Моє...Кожна людина з теплотою згадує своє дитинство. Ці спогади пов'язані, передусім, із батьками, найкращими друзями, дитячими забавками й безтурботністю. Життя дітей, що народилися кріпаками, не могло бути безтурботним: змалку вони працювали поруч із дорослими, рано втрачали батьків, що помирали від хвороб та непосильної праці. Тому одна з провідних думок вірша — засудження такого суспільного явища, як кріпацтво. Інша ж думка — кожна дитина має право на щасливе дитинство й потребує піклування та любові.

4,7(33 оценок)

Ответ: