Іншомовні слова при вірному, розумному використанні можуть виступати у якості джерела, яке служить збагаченню української мови, та наповнює її новими барвами. Деякі з них назавжди увійшли до, так званої, активної лексики і наразі, їх відсутність неможливо навіть уявити.
Наприклад такі широко поширенні слова, котрими ми користуємося у щоденному спілкуванні, як вишня, буква, майстер, папір, юрист, огірок, телевізор, диван та багато інших, були свого часу запозичені с інших мов.
Ключова роль належить іномовним словам у сфері ділової, професійної та наукової лексики. Наприклад, такі слова, як юрист, агроном, менеджер, біологія, література, метафора, геометрія, інтернет прийшли до нас із іноземних словників.
Аналізуючи появу певних іноземних слів, можна у значній мірі, відслідити історію українського народу, зміну епох, та розвиток суспільство Річ у тім, що при політичних, економічних, та культурних контактах с представниками інших народів, мовний запас незмінно розширюється, поповнюються новими назвами та термінами.
Це нормальній, природній процес мовного розвитку, який не зупиняється і у сучасності. Вчені — лінгвісти нарахували декілька сотень слів, які активно вживаються українцями, але ще не встигли зайняти належні місця у словниках.
Таким чином, іншомовні слова мають важливе значення для збагачення та поповнення мовних ресурсів. Однак, таку функцію вони виконують лише у тому випадку, коли використовуються вірно, грамотно, дотепно и помірно.
Нажаль доводиться констатувати факт: на сьогоднішній день, надмірне використання запозичених слів та мовних зворотів набуло загального , можна навіть сказати, глобального поширення, що досить негативно відображається на українській мові.
Іншомовні слова та вирази можна зустріти у пресі, та інших засобах масової інформацій, вони заполонили собою сферу реклами та мистецтвам Але найгірше за все, коли людина вживає іноземні слова, без крайньої потреби, іноді навіть не розуміючи їх значення, лише для того, щоб виділятися та проявити свою оригінальність. При такому використанні, іншомовні слова з джерела збагачення мови, обертаються на засіб її засмічення.
Наша мінулае - наша гісторыя, гісторыя нашых узлетаў і падзенняў, як гісторыя кожнай краіны - розная, напоўнена шматлікімі здзяйсненнямі і проступками, але яна есць, і нікуды ад яе не дзецца. Мінулае вучыць нас сваімі памылкамі ці памылкамі нашых сяброў, яно дае нам бясцэнны вопыт. Хто-то становіцца смялей і упорней, хто-то дабрэй і справедливей, хто-то больш жорсткім і хладнокровней, але якім бы адбіткам не лягло мінулае на нашу далейшую жыцце, яно, несумненна, змяняе наша будучыня.
Але есць адзін важны момант - гэта, як пабочны эфект, ўласцівасць жыць мінулым. І гэта есць няправільна, нават больш таго - небяспечна! Трэба жыць тут і цяпер, у гэтым часе, будаваць свае жыцце дзень за днем, кожную хвіліну. Бо, толькі за сапраўдныя заслугі цэняць чалавека. Працягваючы жыць мінулым, ніколі не пачнеш жыць па-новаму!А бывае і так, што чалавек дамогшыся пэўных мэт у жыцці, так і застаўся на тым адным месцы. Не выключана, што будучыня такога чалавека асуджана на правал. Бо, трэба ўвесь час удасканальваць сябе, ісці наперад, а не жыць тым, што было калі-то. За мінулыя заслугі доўга ніхто паважаць не будзе, так як мінулае - гэта мінулае, якое мы пражылі для таго, каб чаму-небудзь навучыцца, чаго-то дамагчыся і з упэўненасцю ісці далей!