Я вважаю , що через років 500 на землі кухарів, лікарів, вчителів не буде. Адже, їх замінять роботи.
Екологічна проблема не зникне.
Живучи в наш складний час гаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому.
А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє.
На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.
Я вважаю , що через років 500 на землі кухарів, лікарів, вчителів не буде. Адже, їх замінять роботи.
Екологічна проблема не зникне.
Живучи в наш складний час гаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому.
А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє.
На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.
Кайдашева сім’я” – це гумористично-сатирична повість на соціально-побутову тему, що зберігає свою актуальність і по сьогоднішній день завдяки важливим для кожного питанням, які вона порушує: сімейні відносини, любов, виховання, норми моралі та стосунки між батьками і дітьми.
Персонажі повісті навмисно зображені однобоко та карикатурно, що надає їм колоритності та комічності. Іван Нечуй-Левицький, який не з чуток знав, що таке сільське життя, змалював його максимально реалістично: сірим, одноманітним та буденним, що не є притаманно для української літератури, в якій село завжди зображувалось яскравим та затишним осередком високо моральності, набожності, поваги до батьків та народних традицій.
Гумор та комедія тут застосовується як один із в змалювання етичних та моральних пороків головних героїв, які доведені до розпачу. Абсурдність ситуацій підсилюється тим, що в основі постійних сімейних чвар стоять по суті нікчемні конфлікти, які в міцній, дружній та згуртованій родині залишились би без уваги. Але в крихкій та надламаній сім’ї Кайдашів кожне необережне слово чи дія переростає в серйозні сутички та навіть бійки, що нагромаджуючись одна на одну призводять до морально-етичного падіння членів родини та незворотної катастрофи.
Коренем зла та основною причиною розрухи в родині Кайдашів автор вбачає відсутність опори сильного та вольового чоловіка – голови (найстарший Кайдаш лінивий та байдужий, він сторониться проблем та відповідальності, спихуючи її на свою дружину), поваги до батьків та зневажливе ставлення до чужих потреб та інтересів.
Читати «Кайдашеву сім’ю» неможливо без сміху, однак це сміх крізь сльози, оскільки за веселими діалогами, абсурдними ситуаціями та колоритною мовою стоїть гостра соціальна драма, що намагається розібратись в одвічних проблемах взаємостосунків між близькими людьми.