Добридень, Кобзарю! Я зараз живу на ,,вольній Україні,, як ти й хотів. Та маю питання до тебе, Тарасе, чи ж то краще живеться нам - українцям - тепер? Чи не даремно ти своє тіло і душу народу нашому заповів, весь вік трудився, не здавався, боровся й правду захищав? Тепер не краще ми живемо. Ми злидарюємо, напевно аби не крали тих грошей, що простолюд так довго заробляє, якби не родич-брат давній тепер не прагнув наших діток одібрати... Якби, якби, та видно не судилось нам добре жить. Тікає молодь з України і залишає чужаків на Батьківщині панувать. Хоча тепер все ж краще жити. Робити можеш що хотіти, де заманеться, будь-коли. Писати й говорити можна те, що так давно болить в тобі. Та що слова, як краплею о камінь: тисячоліття треба, щоб робить й перемогти всі лиша, що серце носить і душу гнітить. Вибач, за пунктуаційні помилки: набирала швидкоруч.
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби Значення образу Климка а) залишився сиротою, так само як і автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру.
Я зараз живу на ,,вольній Україні,, як ти й хотів. Та маю питання до тебе, Тарасе, чи ж то краще живеться нам - українцям - тепер? Чи не даремно ти своє тіло і душу народу нашому заповів, весь вік трудився, не здавався, боровся й правду захищав? Тепер не краще ми живемо. Ми злидарюємо, напевно аби не крали тих грошей, що простолюд так довго заробляє, якби не родич-брат давній тепер не прагнув наших діток одібрати... Якби, якби, та видно не судилось нам добре жить. Тікає молодь з України і залишає чужаків на Батьківщині панувать. Хоча тепер все ж краще жити. Робити можеш що хотіти, де заманеться, будь-коли. Писати й говорити можна те, що так давно болить в тобі. Та що слова, як краплею о камінь: тисячоліття треба, щоб робить й перемогти всі лиша, що серце носить і душу гнітить.
Вибач, за пунктуаційні помилки: набирала швидкоруч.