на нашій планеті живе багато людей, в усіх е свої точки зору, але моя ось. Тварини е різні, як і лісові так і водяні, як білі так і чорні, взагалі різні. Але ми не дивимося на їхню красу, а лише бачимо перед собою свою потребність у тій шубі, м'ясі, твофеї та іншому.
на мою думку, тварин не слід вживати заради розваг або потреби у шубі. наші народи з давніх давен їдять тварин і це для нас завжди було нормальною справою, це лише зараз до нас дійшла ,,мода,, у вилученні продуктів тваринного походження, у кожного е на це своя думка, хтось їсть а хтось ні.
якщо не було би тварин та полювання на них, ми би не мали достатньої кількості білку, калію, магнія, цинка, меді, та заліза. у людей не було би так багато енергії бо у м'ясі її дуже багато, ми були слабкі за імунітетом через нестачу у організмі потрібних елементів. люди не мали би теплого одягу, бо наприклад з овець роблять буде теплий одяг.
так влаштована природа, для того щоб вижити треба когось вбити. так нам дав це Бог та ми повинні користуватися усіма шансами для того щоб вижити
Лови були скінчені
На се Мирослава була приготована і, піднявши обіруч топір, одним замахом розрубала ним голову медведиці.
Впала опосочена звірюка і, метнувши собою кілька разів у боки, сконала.
Тим часом і Максим, продершися крізь навалені ломи, станув обік Мирослави.
Мирослава все ще стояла на місці, держачи руку гарного парубка в своїй руці і дивлячись у його хороше, сонцем опалене і здоровим рум'янцем осяяне, одверте, щире лице.
Але, коли Максим, трохи осмілившись, стиснув її ніжну, а так сильну руку, тоді Мирослава почула, як щось солодко защеміло її коло серця, як лице її загорілось стидливим рум'янцем — і вона спустила очі, а слово подяки, котре готове було вилетіти з її уст, так і завмерло на губах і розіллялось по лиці дивним чаром розгаряючого сердечного чуття.
—О, ні,—сказала сміючись Мирослава,—без отсього чесного молодця була б я тепер лежала так, як сеся звірюка, пошарпана й закровавлена!
Сонце доходило вже полудня і сипало гаряче, золотисте проміння на тухольські гори; розігріта живиця сильніше запахла в лісах; гордо і тільки десь-колись помахуючи розпластаними крилами, плавав яструб високо понад полонинами в лазуровім океані.
На дрючках несли тухольські парубки поперед ловцями три медведячі шкіри і в мішку двоє медведят, а на ношах із галуззя несли боярські слуги позаду товариства окровавленого, задубілого вже трупа нещасливого боярина, що погиб від медведячих лап.
Тоді, не зупиняючись ані на хвильку і не даючи ворогам часу до намислу, медвідь кинувся на одного з них, що саме стояв на його протоптаній стежці.
Объяснение:
ми часто чуємо, що творча людина – це не спосіб життя, а діагноз, і багато інших безпідставних припущень. так кажуть люди, які в силу своєї неосвіченості не змогли в собі розкрити той талант, який був подарований їм богом. творча натура відчуває цей світ злегка інакше, спостерігаючи за фарбами життя в більш яскравому варіанті. творчість – це якийсь дар, яким володіє людина, що просто зобов’язана розкриватися для навколишнього світу. вважається найбільшим злочином приховування своїх здібностей і відмова від того, що б показати себе світу.
фантазія творчої людини являє собою цілий паралельний світ, в який доступ мають тільки обрані нею люди. будучи чимось неймовірним, вона дозволяє створювати чарівний творчий продукт, який прості «смертні» можуть споглядати в музеях, у продажу і в інших містах громадської доступності. чого тільки варті чудові казки великого андерсена! тільки людина, позбавлена почуттів, зможе залишитися байдужою до прекрасної русалоньки чи милої дюймовочки. цей автор вмів розглянути серед простих сірих перехожих чудові персонажі своїх творів.