страждання, біль і кров випали на долю дорослого покоління під час великої вітчизняної війни. та не менш важка доля була у дітей та підлітків, багато з яких залишилися без піклування дорослих, наодинці зі своїми бі і страхами перед щоденною смертельною небезпекою, без даху над головою, у холоді та голоді. на власній долі відчув таке життя і автор оповідання «климко» г. тютюнник. вже після війни, ставши відомим українським письменником, він не зміг не пригадати тих жахів, які випали на долю дітей у страшні воєнні роки. тому основною темою його творчості стали розповіді про життя дітей під час війни. однією з них було й оповідання «климко».
головний герой оповідання, хлопчик климко, — винахідлива, турботлива, уважна, чуйна і благородна дитина, яка мала прагнення вчитися і іншим. він шанобливо ставився до дружби і був відповідальним до поручених справ. у важкі для його друзів часи климко виявив непереборну готовність дістатися заповідної мети і терпляче знести усі випробування, які були під силу далеко не кожному дорослому, не кажучи вже про одинадцятирічного хлопчика.
у цьому оповіданні письменник втілив власний ідеал гідної людини, якостями якої наділив маленьку сирітську душу. у цій душі знайшлося місце безмежному співчуттю до стражденних і знедолених, милосердю й добротові до оточуючих. щоб врятувати від голодної смерті свою вчительку з маленькою дитиною та свого шкільного товариша, він зважився вирушити у далеку подорож до слов’янська, де збирався купити солі, а повернувшись, обміняти її на їжу. образ головного героя змальований з життя самого г. тютюнника. ніжна душа хлопчика, вразлива від природи, була чутливою від пережитих у дитинстві подій, через які він з малих літ почувався ніким не захищеним, самотнім мандрівником.
усе своє дуже коротке життя климко піклувався більше про інших ніж про себе. утративши єдину у житті близьку людину, свого дядька, який був машиністом потяга і загинув від ворожої бомби, климко не міг опанувати себе, поки не зустрів свою вчительку з маленькою дочкою, які потребували . за високе благородство вчинків і помислів доля немов винагородила климка цими людьми. на жаль, навколо було настільки багато зла, що воно не дало маленькому творцеві добра залишитися живим. війна забрала його у свої страшні смертельні обійми.
повість «климко» красива своєю правдою про гідних і благородних людей, та так само вона страшна своєю правдою про війну. цей твір вчить нас ніколи не забувати про жахи тієї пори, залишатися справжніми людьми у будь-яких обставинах і бути готовими у важкі часи прийти на оточуючим.
Кожна людина бачить щастя в різних речах. Але часто трапляється так, що щастя триває недовго. Але чи змогли б ми так сильно цінувати моменти щастя якби вони були довготривалі? Що ж таке щастя? На мою думку, щастя - це хвилини радості, які не тривають довго, але які приносять нам неймовірне задоволення. З одного боку, щастя приходить до кожного і навіть тоді, коли його ніхто не чекає. Прикладом може слугувати твір "Момент" Володимира Винниченка. Головний герой зовсім несподівано зустрів прекрасну панну, яка одразу залишила слід в його душі. Чи міг Шехерезада подумати, що в такій ситуації можна зустріти таке диво? І ось - щаття постукало в його душу. З другого боку, моменти щастя довго не тривають, вони налітають як буревій і зникають, залишивши по собі лише спогад минулої насолоди. Візьмемо приклад з того ж твору. Шехерезада почувався щасливим поряд з панною. Вони жартували, сміялись і розмовляли. та це не може тривати вічно. На прощання панна подарувала йому жаркий поцілунок, який Шехерезада запам'ятав на все своє життя. Вона подарувала йому безціння моменти щастя, які будуть зігрівати його душу і одночасно ранити, бо це вже минуле і його не повернути. Отже, щастя - це момент. Якщо воно триватиме довше, то стане буденщиною.
Сміх продовжує життя і піднімає настрій, а керівник (начальник, директор), що вміє жартувати, піднімає продуктивність свого персоналу. За умови, що гумор не спрямований проти конкретного працівника, не висміює і не принижує співробітників. Комусь пощастило, і почуття гумору дано при народженні, а хтось жартує настільки незграбно, що хочеться плакати. Слід відзначити, що уміння посміятися над собою в незручній ситуації, або тактовно вирішити конфлікт з підлеглим, знявши емоційне напруження вдалим жартом, дано не кожному. Як сказав Марк Твен: «Уникайте тих, хто намагається підірвати вашу віру в себе. Ця риса властива дрібним людям. Велика людина, навпаки, вселяє вам відчуття, що і ви можете стати великим ». Такі« дрібні »люди зустрічаються часто, і особливо неприємні вони в якості безпосередніх начальників. Можна скористатися порадою Марка Твена і поміняти роботу, а разом з нею і керівника, а можна «бити ворога його ж зброєю». А саме, відповідати гострою сатирою на спробу висміяти, зганьбити деякі ваші якості. Визначте деяке коло колег, в яких ви впевнені «як у собі» і не смійтеся на відверто невдалі і злі випади шефа. Дружне мовчання колективу і самотній сміх поставлять начальника в незручне становище і змусять задуматися над якістю жартів. Якщо Вам не пощастило - начальник хам і тиран, який обожнює підколювати Вас і ваших колег, доводячи особливо істеричних панночок до сліз, то постарайтеся триматися з гідністю і не опускайтеся до дрібних чвар і з'ясування стосунків. Звільнятися з роботи слід лише в тому випадку, коли Ви перестали бачити перспективу для особистісного зростання. Не можна піддаватися тиску, поганому настрою і відкладати справи «на потім», коли у нього, тобто шефа, буде гарний настрій. Адже невиконане в термін завдання дасть вашим недоброзичливцям законний привід для зловтіхи, аж до адміністративного стягнення. Щоб стати великим за М. Твеном людиною, досить слідувати простим правилам: Правило перше. Можна пожартувати над окремим дією або висловлюваннями людини, але безпосередньо в момент розмови. Неприпустимо згадувати давні події, за які людини може стати соромно.
страждання, біль і кров випали на долю дорослого покоління під час великої вітчизняної війни. та не менш важка доля була у дітей та підлітків, багато з яких залишилися без піклування дорослих, наодинці зі своїми бі і страхами перед щоденною смертельною небезпекою, без даху над головою, у холоді та голоді. на власній долі відчув таке життя і автор оповідання «климко» г. тютюнник. вже після війни, ставши відомим українським письменником, він не зміг не пригадати тих жахів, які випали на долю дітей у страшні воєнні роки. тому основною темою його творчості стали розповіді про життя дітей під час війни. однією з них було й оповідання «климко».
головний герой оповідання, хлопчик климко, — винахідлива, турботлива, уважна, чуйна і благородна дитина, яка мала прагнення вчитися і іншим. він шанобливо ставився до дружби і був відповідальним до поручених справ. у важкі для його друзів часи климко виявив непереборну готовність дістатися заповідної мети і терпляче знести усі випробування, які були під силу далеко не кожному дорослому, не кажучи вже про одинадцятирічного хлопчика.
у цьому оповіданні письменник втілив власний ідеал гідної людини, якостями якої наділив маленьку сирітську душу. у цій душі знайшлося місце безмежному співчуттю до стражденних і знедолених, милосердю й добротові до оточуючих. щоб врятувати від голодної смерті свою вчительку з маленькою дитиною та свого шкільного товариша, він зважився вирушити у далеку подорож до слов’янська, де збирався купити солі, а повернувшись, обміняти її на їжу. образ головного героя змальований з життя самого г. тютюнника. ніжна душа хлопчика, вразлива від природи, була чутливою від пережитих у дитинстві подій, через які він з малих літ почувався ніким не захищеним, самотнім мандрівником.
усе своє дуже коротке життя климко піклувався більше про інших ніж про себе. утративши єдину у житті близьку людину, свого дядька, який був машиністом потяга і загинув від ворожої бомби, климко не міг опанувати себе, поки не зустрів свою вчительку з маленькою дочкою, які потребували . за високе благородство вчинків і помислів доля немов винагородила климка цими людьми. на жаль, навколо було настільки багато зла, що воно не дало маленькому творцеві добра залишитися живим. війна забрала його у свої страшні смертельні обійми.
повість «климко» красива своєю правдою про гідних і благородних людей, та так само вона страшна своєю правдою про війну. цей твір вчить нас ніколи не забувати про жахи тієї пори, залишатися справжніми людьми у будь-яких обставинах і бути готовими у важкі часи прийти на оточуючим.