«Маруся Чурай» без любого преувеличения стала культурным явлением, давала и сейчас дает духовное здоровье и творческий тонус, учит добру и достоинства. Морально-этические проблемы в романе Лины Костенко поднимает и решает на примере жизни двух семей, противопоставленных одна одной,- Чурай и Вишняк. Чураи представляют лучшие рыцарские силы народа. Это сильные личности, творческие которых могут реализоваться только при условиях свободы. Поэтому свобода - социальная, национальная, в конце концов, внутренняя, показателем которой выступает чувство собственного достоинства,- есть для них абсолютной ценностью. По своей природе они непримиримые к при покорности, унижений, измены. Вот как характеризует Маруся своего отца:
Поруч з Михайликом живуть різні люди. Деякі стають для нього взірцем доброти, вірності та щедрості. Такими виступають його рідні Дід, Бабуся, Батько й Мати, а також друзі та знайомі Люба, Мар’яна, дядько Себастьян та інші. Однак, навіть маленький хлопчик бачить і розуміє людську нечесність, жадібність та підступність. Вчинки Юхима Бабенка, родини священика, а також родичів його батька викликають у головного героя обурення.
Михайлик зростає серед чистої та прекрасної природи, він пасе конячину, збирає ягоди та гриби, допомагає матері по господарству. Він ві¬рить та водночас не вірить дядьку Миколі, що «знайшов перо жар-птиці», виглядає по левадах та садках літо, яке залишило по собі стиглі вишні та суниці.
автор або Михайлик, якого навчили життю його родичi вчить нас не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились».