Люди - це творіння, які прагнуть до любові, теплих дружніх стосунків та спокійного життя. Всім нам подобаються подарунки, ласкаві обійми та лагідні слова. Як добра мати любить своє маля, як чоловік кохає жінку, як онуки поважають дідусів? Всім серцем! Тому маля дивиться на свою матусю ніжними оченятками, а жінка прагне зробити життя свого чоловіка щасливим, а дідусь навчить онуків усьому, що знає сам.
З цьго зрозуміло, що добро відображається миттєво як у дзеркалі. Та якщо ми почнемо дарувати добро друзям, учням з іншого класу, сусідам, то дуже скоро чиясь посмішка зможе зугріти й наше серце :)
За якимось обірванцем гналося троє дядьків, а наздогнавши почали гамселити злодія. Іван подумав, що злодій німий і заступився за нього. Чоловіки проти кремезного селюка Івана не мали бажання виступати і пішли собі.Іван Сила прийшов влаштуватися вантажником на вокзал. Поглянувши на його здоровецький вигляд йому не відмовили. Ніч Іван перебув у найдешевшому пристанищі для таких же небораків, як він, котрі не мали де подітися у великому місті. Вуйко Микульця пішов у справах: поніс верховинські гостинці синові, який тут служив у війську. Вночі Іван згадував рідні гори, батьків, домашні страви, а найперше — свою кирпату сусідку Маруську (в яку був закоханий), але він навіть не попрощався з нею. Добре виспавшись, Іван прийшов на перон і почав переносити мішки, ящики. За кожні 50 кілограмів ваги давали монету. За день можна було непогано заробити. Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників. Іван виконав денну норму до обіду й отримав першу платню. Іван спробував знайти Міху Голого, але зрозумів, що серед натовпу на вокзалі це буде склідно, він вирішив пройтися містом.