Хто не любить отримувати подарунки? Майже неможливо уявити собі таку людину. Очікуваний або неочікуваний, коштовний чи просто приємний дріб’язок – усе це неважливо, якщо дарують від щирого серця.
Хтось вважає, що найкращий подарунок – це найдорожчий подарунок. Але хіба ж радість вимірюється грошима? Коштовність від нелюба чи навіть ворога навряд зробить когось щасливішим. Тож не у матеріальній вартості сенс подарунку, а у тому, чиїми руками і з якою метою його зроблено.
Якщо поміркувати, то подарунок – це рух людей назустріч один до одного. Вибір подарунку та приємні клопоти, що його супроводжують, – ось одна сторона цього руху. З іншого боку – не менш приємне очікування чи здивування щодо презенту.
Коли ти віддаєш щось, коли бажаєш поділитися чимось від чистого серця, то завжди отримуєш щось цінне для тебе назад. Йдеться не про подарунок на наступний День Народження чи Новий рік, а про взаємну радість від процесу. Адже завжди відчуваєш, чи щиро людина віддає, чи з обов’язку або примусу.
Особисто мені подобається як дарувати, так і приймати подарунки. Цікаво бути в ролі дарувальника: обирати, уявляти реакцію на обрану чи зроблену річ, вручати її, зрештою. Так само приємна роль винуватця цих клопотів.
Подяка та радість від отриманого – ось найголовніша ідея подарунку, як на мене. Ця його сутність приносить радість усім. Навіть тим, хто просто споглядатиме урочисте вручення подарунку, стане тепліше на душі.
Объяснение:
Объяснение:
. У цьому році ми вивчали багато різних творів, знайомилися з різними героями. Але мене найбільше вразив Климко з одноіменного твору Григіра Тютюнника.
Мене захоплює його наполегливість. Климко вперто йшов по сіль незважаючи на те, що був хворим, голодним, мав босі ноги і дорога була важка, бо треба було переховуватись від фашистів. Він нікому не жалівся, був сильним. Також мене вразила його кмітливість. Клим навчився правильно відігрівати ноги, вести себе у екстримальних ситуаціях. Не дивлячись на те, що був бідним, Климко за до себе жити його вчительку, на базарі дав старій бабусі тридцятку. Він співчував іншим, бо розумів, як важко жити під час війни.
Особисто для мене Климко є предметом наслідування. Саме таким, на мою думку, є ідеал.
Що для Бог може простити все як простив батько блудного сина, якщо чесно покаятися, як це зробив блудного син.
Як те що син ніби помер для батька, але коли він вернувся то ніби ожив для нього.
Ну тіла так