Чіпка: "з дитинства виродок і байстрюк"; "ніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника"; не вірить у справедливість, бо "немає правди між людьми"; борець за правду і справедливість, який перетворюється на розбійника та пропащу силу; вірний у дружбі; сміливий, безбоязний бунтар; терплячий; вольовий; наполегливий.
Христя: бідна сирота, загартована у дитинстві тяжкими випробуваннями; жаліслива; має практичний розум, уміння розрадити, підказати та застерегти від непоправних помилок.
Мотря: бідна трудівниця; чесна, справедлива; любляча та ніжна матір.
Автор «Слова…» осуждает эгоизм русских князей, раздоры и местническую политику. На примере похода на половцев Новгород-Северского князя Игоря показано, к чему приводит их нежелание отстаивать общерусские интересы. Игорь идет в поход на половцев один, никого не слушая, а потому и терпит поражение. Он самостоятельно отправляется в поход из-за славы, князь, безусловно, любит свою родину, но желание личной славы правит им, несмотря на то, что с самого начала его предупреждают о поражении многочисленные «знамения»: Солнце ему тьмою путь заступало; Ночь стонами грозы птиц пробудила, Свист звериный встал, Взбился див — Кличет на вершине дерева, Велит прислушаться… Но все же автор симпатизирует Игорю, ведь он действительно отважный, храбрый, настоящий воин, который готов умереть за землю русскую: Скрепил ум силою своею И поострил сердце свое мужеством; Исполнившись ратного духа, Навея свои храбрые полки На землю Половецкую За землю Русскую Но эгоизм и безрассудство князя, привели к междоусобной борьбе, поскольку князь заботится о своей чести больше, чем о чести родины.Слово о полку Игореве», без сомнения, является достоянием русской культуры. Оно отразило в себе главное бедствие своего времени – слабость государственного единства. Однако, важно отметить, что «Слово…» - удивительно поэтичное и глубокое произведение. Основа произведения – поход Игоря Святославича на половцев. С небольшими силами, «не сдержав юности», как о нем говорит летопись, от отправился в далекий поход. На мой взгляд, автор «Слова..» восхищается храбростью и смелостью Игоря, однако он слишком молод, и, возможно, этот поход был не совсем обдуманным поступком. Князь Игорь – истинный патриот, но, как известно, один в поле не воин. По-моему, поход князя на половцев стал тем событием в истории Русской земли, которое показало важность объединения государства.
Я погоджуюся з цим твердженням, тому що якщо людина є хитрою, лукавою, і цим добуває собі багатство, як то кажуть "йде по трупам", то таку людину наврядчи хтось буде любити й поважати, в неї буде багато знайомих через гроші, але не друзів. І ці знайомі швидко покинуть таку людину, тільки-но в неї закінчаться гроші. Також, якщо серце в беззаконної людини ще не стовідсотковий камінь - в неї будуть постійні муки совісті, що може дуже погано сказатися на психічному стані, й навіть дійти до божевілля. Якщо ж людина правдива, хоч вона й бідна, в неї нема мук совісті, вона живе чесно - в неї не буде й заздрощів. Недарма кажуть, що бідні люди є більш багатими, бо вони можуть радіт простим речам, таким як синє небо, яскраве сонечко та ін. Також, якщо людина живе правдою - вона буде гарним товарищем та робітником, усі будуть іі любити й поважати. Тому, особисто я вважаю, що краще жити чесно, правдою, нехай й бідно, але ніхто про тебе слова поганого не скаже, ніж заможно, але нечесно - коли усі будуть тебе ненавидіти, по чорному заздрити й розпускати погані плітки.
Чіпка: "з дитинства виродок і байстрюк"; "ніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника"; не вірить у справедливість, бо "немає правди між людьми"; борець за правду і справедливість, який перетворюється на розбійника та пропащу силу; вірний у дружбі; сміливий, безбоязний бунтар; терплячий; вольовий; наполегливий.
Галя: "польова царівна", щира, добра, вразлива, справедлива, жаліслива.
Христя: бідна сирота, загартована у дитинстві тяжкими випробуваннями; жаліслива; має практичний розум, уміння розрадити, підказати та застерегти від непоправних помилок.
Мотря: бідна трудівниця; чесна, справедлива; любляча та ніжна матір.
Лушня, Матня, Пацюк: "пропаща сила", ледарі, злодії, любили чарку, нехтували народною мораллю.
Пани Польські: "людські п'явки", жорстокі, егоїстичні, амбітні, вважають себе "вищими" за всіх інших, безжальні, несправедливі.