Заснувши сьогодні вночі,мені приснився дуже цікавий сон. Я зустріла Лавріна із повісті "Кайдашева сім'я" -Привіт,Таню. -Привіт. А я щось тебе не пригадую -Та як?Ти ж нещодавно про мене читала у творі. -Хм...Лавріне?Це ти? -Ну так.Я у твоєму сні. -Цікаво цікаво. А де твоя Мелашка? -Мелашка?Це хто? -Як хто?Ти не пам'ятаєш? -Ні... -Дивно. А куди,до речі,ти їдеш возом? - Їду молотити зерно на муку. У млин. -Ага!Тоді зрозуміло чому ти ще не знаєш Мелашки. -Ну і чому?І хто це взагалі така? -Бо ви ще незнайомі. Це твоя майбутня жінка. -Жінка?Ого.Хах,а звідки ти це знаєш? -Не важливо,але пам'ятай,що у тебе попереду ще дуже важке життя,-сказала я Лаврінові. На цих словах і прокинулась.
Тема весняного пробудження розробляється й у вірші “Гримить”. Структурна новизна його в тому, що картини природи й суспільства не зіставляються за принципом антитези, а уподібнюються за до паралелізму. Дві п’ятирядкові строфи з обрамленням, епіфорою ключового образу – слова “гримить”, яке утворює шостий рядок, – цементуються в органічну єдність мажорним настроєм. Провідна тональність поезії значною мірою підсилюється інтонаційно-синтаксичним та ритмічним ладом, який утворюється градаціями, інверсіями, чотирьохстопним амфібрахієм та окситонним римуванням п’ятого і шостого рядків: летить - гримить, обновить - гримить.У цьому короткому вірші теж поєдналися два засоби естетичного зображення дійсності. В першій строфі – ліричне розмірковування над процесами в природі навесні, а в другій звучить політичне пророцтво: Мабуть, благодатная хвиля надходить... Мільйони чекають щасливої зміни, Ті хмари – плідної будущини тіни, Що людськість, мов красна весна, обновить... Гримить! На змісті цієї частини твору позначилися світоглядні переконання І.Франка 80-х рр. Слуховий образ “Гримить” у другій строфі набирає мастштабного значення як символ очікуваних корінних змін у всій Європі.)))
Людина, яка прагне знань, відчуває постійну потребу в їх поповненні. Чим більше вона пізнає, тим більше їй хочеться знати. Бо нові поняття, факти, ідеї розширюють коло інтересів, відкривають привабливі обрії ще не пізнаного. Не може приносити радість жодна справа, якщо ми не вміємо її виконувати. Тож треба наполегливо вчитися, щоб після тривалої навчальної праці відчувати велике задоволення. Адже навчання дає пізнання, вміння і навички. Не треба боятись помилятися. Вміння вчитися на помилках — ключ до успіху.Щоб знайти своє покликання, справу всього життя, треба вчитися. Знання потрібні, щоб здобути професію. Про це треба замислитися вже в шостому класі. Безталанних людей немає. Є люди, що займаються не своєю справою. Найбільших успіхів людина досягає тоді, коли її здібності і схильності вчасно виявлені і розвинуті. Щоб вибрати професію, потрібно знати свої індивідуальні здібності. Школа повинна до учням обрати майбутню професію. Але багато залежить і від самих учнів. У кожного є улюблені навчальні дисципліни і ті, які здаються нам нудними і нецікавими. Хоча, на мою думку, нецікавих предметів немає. І якщо почати краще готуватися до «нецікавих» уроків, то незабаром вони стануть улюбленими. Знання додають упевненості у своїх силах, а це вже перший крок до успіху в житті.
-Привіт,Таню.
-Привіт. А я щось тебе не пригадую
-Та як?Ти ж нещодавно про мене читала у творі.
-Хм...Лавріне?Це ти?
-Ну так.Я у твоєму сні.
-Цікаво цікаво. А де твоя Мелашка?
-Мелашка?Це хто?
-Як хто?Ти не пам'ятаєш?
-Ні...
-Дивно. А куди,до речі,ти їдеш возом?
- Їду молотити зерно на муку. У млин.
-Ага!Тоді зрозуміло чому ти ще не знаєш Мелашки.
-Ну і чому?І хто це взагалі така?
-Бо ви ще незнайомі. Це твоя майбутня жінка.
-Жінка?Ого.Хах,а звідки ти це знаєш?
-Не важливо,але пам'ятай,що у тебе попереду ще дуже важке життя,-сказала я Лаврінові.
На цих словах і прокинулась.