С одной стороны - жить по простому, к примеру в деревне - это более душевно, большая часть людей не тычет пальцем со словами "вор!", "точно не за свой счёт живёт!" и т.д. Живёшь тихой и спокойной жизнью. Душа вольна на просторах. Но даже в этой жизни есть свои изъяны. Нехватка средств, отсутствие необходимой к примеру медицинской ) в полном объёме, ведь во многих деревнях по серьёзным ситуациям приходится ездить в город, а там уж - как повезёт..
Рассмотрим жизнь в городке. Здесь много вариантов. Есть живущие в достатке, но несчастны, ибо их гложат их "грехи", есть те, кто просто в достатке и ни о чём не заботится - живёт на широкую ногу. Есть живущие по обыденному, ничем не выделяющиеся и вполне довольные своей жизнью. Так же те, живущие по обыденному, могут хотеть чего-то большего, но не прикладывать никаких усилий, или же у них просто не получается, не хватает сил и упёртости.
Можно рассуждать по этой теме довольно долго. Но каждый человек сам выбирает как ему жить. И его выбор, духовные предпочтения, возможности, стремления, упёртость и желание, решают, какой будет его жизнь.
а что касается моего выбора - я (пишешь как считаешь, либо про достаток, либо про обыденность)
надеюсь
Відповідь:
Головний герой твору А.Чайковського "За сетрою" Павлусь спершу зустрівся з страшим братом Петром. Сталося це так. Коли татари напали вночі на село Павлусь зміг втекти з села, а його батько і сестра потрапили в полон. Поранений Павлусь впав з коня поряд з Свиридовою могилою - місцем, де збиралися козаки. Там його і знайшов козак Семен Непорадний. Він надав хлопцеві першу до . Чуть пізніше до Свиридової могили приїхав загін Остапа Тріски. От серед цих козаків був і старший брат Павлуся.
Далі до Свиридової могили під"їхали ще козаки з сотні Андрія Недолі. Хлопці порадились і вирішили спробувати звільнити полонених. Цей план їм вдався і після сутички з татарами, їм вдалося звільнити частину бранців. Серед звільнених чоловіків був батько Петра і Павлуся -Степан.
Пояснення:
Нещодавно у нас темою одного з уроків української літератури був твір Івана Франка “Захар Беркут”. Звичайно, щоб отримати хорошу оцінку потрібно було прочитати твір. Зізнаюсь, я не люблю твори на історичну тематику. Тому я не дуже хотіла читати цей твір. Я могла б попросити свого друга переказати мені зміст повісті – він дуже любить історичний жанр і точно прочитав би цей твір. Але я зрозуміла, що так я не знатиму усього, тому вирішила прочитати повість. І не несподівано твір мені сподобався! Повість “Захар Беркут” розповідає про життя селянської громади у тринадцятому столітті. І, спочатку, мені це здалось досить нудним. Але, читаючи, я зрозуміла, що ця повість, хоч і написана про далеке минуле, є дуже актуальною у наш час. Моє ставлення до героїв виявилось неоднозначним. Мені одразу не сподобався Тугар Вовк, але, читаючи твір, я пробачила його помилки, бо побачила, що і така людина як він може розкаятися. Дуже сподобалися мені образи Мирослави і Максима. Мирослава – доволі нетиповий образ для української літератури. Вона хоч і дівчина, але є дуже сміливою і вольовою. Вона пішла на полювання попри заперечення батька, змогла покинути батька і пристати до сільської громади, підказала ефективну зброю проти монгол – метанки, ходила на перемови щодо життя свого коханого. Цей образ мені дуже імпонує. Максим постав переді мною типовим мужнім, чесним, простим парубком. Він і визволити дівчину від лап ведмедя може, і з монголами б’ється вправно, і за село своє вміє постояти. А от образ Максимового батька Захара Беркута виявився для мене суперечливим. Спочатку в мене в голові не вкладалося як він може бути таким байдужим до долі свого єдиного сина, але, прочитавши повість, я зрозуміла, що заради своєї громади він ладен був принести найбільшу жертву – життя сина. Це насправді герочна і мужня людина, яка все своє життя працювала для громади села і її добробуту. Захар усе своє життя поклав на до людям. Він звик завжди думати про інших, а вже потім про себе і свої інтереси. Безумовно йому було важко кожного разу наражати свого єдиного сина на небезпеку, але він знав, що цим він урятує сім’ї багатьох інших людей. Я захоплююся такими людьми! Зрештою тухольська громада перемогла монгол. Хоч їх було набагато менше і вони не мали такої зброї як у нападників, та вони перемогли. Як? Все просто – селяни згуртувались і діяли на благо один одного, вони боролись за інтереси усього села. Вважаю цей твір дуже актуальним. Зараз наша країна переживає важкі часи. Щоб вистояти всім українцям потрібно об’єднатись і діяти як одне ціле, як тухольська громада. Тоді в нас все вийде! Мені дуже сподобалась ідея, яку Іван Франко заклав в основу твору. Після прочитання “Захара Беркута” я зрозуміла що історичні твори не такі вже й нудні і, крім того, дуже корисні.
Объяснение: