Дитинство Тараса дуже відрізнялося від нашого. Я не можу вважати його щасливим.
По – перше, він народився кріпаком. Мусив робити те, що сказав пан. По – друге, його батьки дуже багато працювали, не могли приділяти достатньо часу дітям, тому дітей в той час доглядали старші діти. Так Тараса залишали на сестру Катрю, котра теж була ще дитиною. Щоб побачити подруг, дівчина залишала хлопця самого. Його будні були одноманітні на самоті з природою. По – третє, Тарас був козачком у пана, не ходив до школи. Добре, що пані була добра і вчила здібного хлопця. По – четверте, він мав дуже великі здібності до малювання, та батьки не купували йому ні папір, ні пензлик, не мали змоги розвивати його творчі здібності. По – п'яте, діти не могли в той час читати книжок, бувати на екскурсіях, у театрі, дивитись телепередачі. По-шосте, у ранньому віці Тарас залишився сиротою.
Ось чому дитинство хлопця не можна вважати щасливим.
Риторичні запитання - «За що мене, як росла я,
Люде не любили?" За що, як виросла, молодую вбили? Хто їй лихо хаподіяв?
Риторичні оклики - Боже мій! Святий Боже милий!
метафори - і заплакала лілея сльозою-росою, я гралася, забавлялась, а вона(мати) все вяла,аж гай звеселила
порівняння цвітом білим, як сніг білим , а весною, мов на диво, на мене дивились
епітети - острижену ганчіркою, лілея-снігоцвіт