з давніх-давен люди прагнули літати. як відомо, літати можна реально й уявно: у небесних просторах і душею, помислами. тому образ крил є багатозначним. він має давні традиції в літературі. образ людини з крилами зародився ще в античній літературі. адже відомо, що крила у давній греції символізували любов і перемогу. недарма давньогрецький бог торгівлі меркурій зображувався у взутті з крильцями, що означало здатність до величезного духовного піднесення. міфологічні герої дедал та ікар намагалися злетіти до небесних висот. і хоча ікар загинув у небі, головне все-таки те, що в нього було нестримне прагнення польоту. відомо також, що давньогрецький філософ платон уважав крила ще й символом розуму.
образ крилатої людини набув популярності у світовій літературі. він присутній у творах гарсіа маркеса, л. толстого, ф. кафки, р. бредбері, в. симоненка та багатьох інших. не змогла не звернутися до цієї теми і відома українська поетеса ліна костенко. образ крил є у поезіях «чайка на крижині» і «крила», що диптих.
у вірші «чайка на крижині» змальовано образ самотньої чайки, що пливе на крижині. людина дивується її хоробрості, адже «крижина тонка», їй незрозуміла самотність пташки, адже «чайки держаться гурту». але чайка дала їй гідну відповідь:
дивна людино!
я ж маю кила.
нащо крилатим ґрунт під ногами?
крилату чайку важко зрозуміти пересічній людині, яка боїться труднощів. чайка здатна літати високо у небі, а не повзати по землі, бути однією з натовпу. інколи, якщо бачиш чайку над морем, здається, що вона летить кудись цілеспрямовано, знає щось таке, чого не може зрозуміти людина.
ця ж тема продовжується у поезії «крила». образ крил у творі л. костенко символічний.
вони ті крила не з пуху-пір’я, а з правди, чесності і довір’я.
слід зазначити, що образ крил має багату символіку. крила — це вірність у коханні, вічне поривання до нового і незвіданого, щирість, пісня, надія, поезія, мрія. отже, крила є символом духовності, емоційності, піднесеності, духовного злету.
людина нібито не літає
а крила має.
а крила має!
щаслива людина, коли у неї є крила, які їй можливість піднятися над сірою буденністю, злетіти душею, досягти небачених висот, любити життя, вірити у себе, приносити щастя іншим.
Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у сел вка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-ґірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Нормальная характеристика?