Я вважаю, що відповісти на це питання як і раніше неможливо і слід говорити тільки про думці. Моя думка - якийсь талант є у кожного. Причому, що видається мені дуже цікавим, зустрічаються кандидати наук, які навчалися на фізматі, і через 20 років не здатні довести теорему Піфагора, що, втім, не заважає їм, сидячи за комп'ютером, змусити його робити все, за винятком літати по повітрю. Але повернемося до таланту: найскладніше полягає у виявленні яким талантом володієте Ви, і все-таки в наш час значно спростилося, тому, що з кожним днем збільшується кількість напрямків і можливостей для прояву таланту.
Народився Всеволод Зіновійович 30 січня 1930 в Бердичеві. У дитинстві захоплювався творчістю Миколи Трублаїні, Марка Твена, Джека Лондона, Жуля Верна, Антона Чехова і Бориса Житкова. В. Нестайко закінчив 10-літню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через війну не вчився у 5-му та 9-му класах. Курс 9-го класу пройшов самостійно за два місця Через хворобу Всеволода вони з матір’ю не змогли виїхати з окупованої території. На все життя запам’ятав Всеволод Нестайко жахи війни і окупації. Так, одного разу, він став свідком того, як у Києві по вулиці Жадановського німці гнали євреїв, серед яких було багато дітей, на розстріл. Після школи вступив на слов’янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. Закінчив навчання на філологічному факультеті 1952 року. У 1948 році працював статистом у Київському театрі російської драми. Будучи ще студентом, працював у редакції журналу «Дніпро». Потім п’ять років був літредактором-коректором в «Барвінку», де з ним трудилася прийомна дочка Остапа Вишні. Потім була робота у видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 рік був завідувачем редакцією у видавництві «Веселка». У цей час вступає в КПРС, членом якої був 13 років. Заяву про вихід з партії написав в один день з Олесем Гончаром. В. Нестайко був знайомий з багатьма відомими радянськими письменниками, зокрема, з Валентином Бичко, Григором Тютюнником, Ліною Костенко. У 1958 році Всеволод Нестайко став членом Спілки письменників УРСР. Вів програму на Національному радіо України «Радіобайка Всеволода Нестайка» Помер 16 серпня 2014 в Києві, де він жив і працював останні роки
