Аназіл вірша скупа природа наших середмість: на тлі домів, незрима і знищима, хода дерев. читаймо це очима з повільних віт, немов бентежну вість. і ти питаєш: ну до чого цей камінний кущ, і цей букет на сходах, і цей вітраж, мов кольоровий подих сухих суцвіть — осмута для очей? до чого цей парад настінних пащ, віконний цвіт і виноградний плащ — ерзац лугів, закляклий у гордині? ми тут зросли. пізнати нам дано, як гола павіть б’ється у вікно, як перший промінь в’ється по гардині. на : скупая природа наших центральных кварталов: на фоне зданий, невидимых и разрушенных, походка деревьев. прочитайте его глазами от медленного остроумия, как от плохой новости. а вы спросите: ну к чему это каменный куст, и цветы на лестнице, и этот витраж похож на цветное дыхание сухие соцветия — виру для глаз? почему этот парад стен ртов, цвет окна и плащ виноградины — эрзац лугов, поклялся в гордости? мы здесь выросли. знать дано нам, как голая пайка бьется в окне, как первый луч пробивается сквозь завесу.
