Відповідь:
Є у творі образ, який викликає у мене симпатію. Це образ Івана Іскри, сина Остряниці. Він кохав Марусю, але не говорив їй про свої почуття, бо знав, що вона любить Грицька Бобренка. Л. Костенко змальовує його як людину благородну й правдиву, здатну на сильні почуття. Коли почався суд над Марусею, саме він їде до гетьмана Б. Хмельницького просити про помилування, адже розуміє значення поетичного слова для історії. Та письменниця не тільки романтизує цього персонажа, а й не приховує той факт, що саме Іскра був причетний до доносу на Івана Мазепу. Тому ті, хто вважає Івана Мазепу зрадником, Іскру називають героєм. Відтак, для тих, у чиїй уяві Мазепа — патріот, Іскра постає зрадником.
Пояснення:
Іван Іскра – хлопець, що щиро кохає Марусю. Козак, полковий обозний, звиклий до випробувань і битв.
«Таке нещастя хоч кого знеможе.
Це ж можна тут рішитися ума.
Любив же він Марусю, не дай Боже!
Тепер сидить, лиця на нім нема» (Іван Іскра на суді над Марусею).
Іван, щоб урятувати кохану від страти (за вироком суду), звертається за до до самого гетьмана Хмельницького. Коли заграли знову труби до походу, Іван відразу відгукується на поклик гетьмана, він у перших лавах, під корогвами. Для нього обов’язок – найперше і святе. Прощаючись з Марусею, він говорить:
«І знов земля кипить у боротьбі,
І знову я належу не собі».
Відповідь:
Твір написаний "Із спогадів мого романтичного нині покійного друга й поета Ілька Юги"
Отже, Ілько Юга виступає наратором.
Пояснення:
Сюжет: Романтик Ілько Юга давно закоханий у сусідку Марину. Його друг Лука намагається залучити його до революційних справ, але марно: ні про що, крім коханої, той думати не може. Дівчина постійно грає Патетичну сонату Бетховена, ця музика викликає у Ілька візії «юнака, що мчить конем степами, шукає країни вічного кохання», які він викладає у листі-зізнанні (не перший лист, попередні ніколи не передавав). Дівчина теж вірить у кохання, але називає Ілька коміком, адже у неї є програма: «Жде вас, поете милий. Самітна дівчина. В країні, де на дверях два замки іржаві висять, московський і польський, жде і мріє, що тому оддасть і душу, й тіло, хто замки ті позбиває…». Однак вона не відкриває своїх переконань Ількові, а відповідає, що чекає на поета в країні вічного кохання. В той час як свої істинні думки щодо долі України вона висловлює в розмовах з батьком: присягається відбудувати Україну, вона свідома, що мрії батька про «українського Бога, який не зрадить» сміховинні, а ностальгія за славними часами вільних запорожців ні до чого не приведе. Дівчина єдина розуміє необхідність реальних дій: «Гармат би нам та кулеметів замість мрій!». Вона також висловлює слушну думку, що для відбудови України «українцю, спізнай самого себе», адже «на московському кумачі України самостійної не вишити». Корнет Пероцький теж закоханий у Марину, йому вона зізнається, що найкраща програм для України — «гетьманська булава замість трикутного капелюха», закликає корнета до дій. Ілько бачить, як вони розмовляють — любовий трикутник. Жовтнева революція. Батько Марини роздумує, що не такі вже й погані революціонери-соціалісти, якщо заговорили з ним українською мовою. Корнета Пероцького схопили більшовики, але його, на прохання Марини (смерть Андре завадить їхньому коханню), звільняє Ілько (представляється більшовиком, запевняє, що Пероцький — їхній агент). Помирає від кулі батько Марини. Суд над Оврамом за участь в ЧК. Ілько розкаюється перед Лукою за зраду (звільнення Пероцького), тепер він переконаний у необхідності класової боротьби. Дізнається, що Марину мають розстріляти за контрреволюційну діяльність, просить про розмову з нею. Вона висловлює розчарування, що він прийшов до неї через замкнені двері ("ви не спитавшись увійшли — це привілей старців, закоханих і, здається катів"), тобто зрадив і її, і національну ідею, замість того, щоб бути «лицарем на коні», про якого вона мріяла, і звільнити її. Ілько вбиває Марину, відчуває піднесення, чує Патетичну сонату.
.
Отже Ілько - зрадник, він зради і Марину, і національну ідею.
Значення прізвища: непостійність, змінність, своєрідна "вітряність".
Юг - південь, тож і в ілька виникає спрямованість не до української незалежності, а "південна" спрямованістью
