5. громадянська лірика/ліричний вірш.
7. «Дух» персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час.
8. Важливо, що поет наголошує не на руїнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі “науки, думки, волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно "поневоленого народу. Франко вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба
Не ридать, а добувати
Хоч синам, як не собі
Кращу долю в боротьбі...
ответ: Добридень Соломіє! Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали про тебе, і ти мій улюблений персонаж.
-Добридень! Тож ти мене вже знаєш, а ти хто?
-Я теж Соломія учениця 8 класу і твоя палка шанувальниця.Скажичи не було тобі страшно йти відбивати Остапа у турків?
-Звісно страшно але я кохала його тож не змогла б кинути.
-А чому ти тікала з села?
-Я тікала не просто так а від панщини. Адже люди українські нісикунди спокою не мають крутяться у ярмі панському ось я і втекла з Остапом долі кращої шукати.
-Ось саме і тому я тобою захоплююсь адже ти така безстрашна і просто втекла з села не боячись покарання.
-Я рада що в мене є такі шанувальники як ти, тож бери з мене приклад і ніколи не здавайся! А зараз мені треба йти ,тож бувай!
-Дозустрічі Соломіє!
Объяснение: