Моя вишиванка
День вишиванки все українське свято покликане зберегти
споконвічні народні традиції створіння та носіння етнічного
вишетого одягу. Дата проведення що року в третій четвер травня.
Самеж свято за кожного свідомого громодянина до абсолютно
простого вчинку. У цей день кожен українець одягнутий у вишиванку
виходить у ній на роботу в університет школу чи садочок.
Нині свято набуває особливого змісту адже демонструє що українці
незламні готові захищати свою країну культуру та історію. Українська
вишита сорочка це символ який єднає українців незалежно від мови якою
вони спілкуються політичних поглядів чи віросповідання.
Як показує досвід люди в День вишиванки завжди піднесені та
усміхнені адже у старо давньому одязі закодованно багато
символів сили добро буту краси та оберегів.
Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні Національної академії наук України опублікував основні зміни в новій редакції «Українського правопису», які уряд затвердив 22 травня. До слова, раніше в інтернеті масово поширювали варіант, який був не остаточним, а пропонувався на громадське обговорення.
В Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні зазначили, що в процесі його підготовки до друку можливі деякі видавничо-редакційні корективи.
Зміни у правописі можна поділити на дві великі групи: власне зміни у написанні слів і варіантні доповнення до чинної норми.
Объяснение:Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» звернувся до подій сивої давнини. Він відкрив завісу над далеким минулим, оживив його, наповнив оптимістичним звучанням. І Про події, описані І. Франком, збереглося мало документальних даних. Відомо, що під час походу 1241 року орда проходила через місцевості, описані в творі, але в літописах немає жодної згадки про загибель ворожих загонів. Письменник у передмові до повісті писав, що пішов за легендою. Але невідомо за якою. У переказі, записаному в Закарпатті, розповідається про похід 1241 року. Там зокрема сказано, що русини підрубили дерева, склали в купи каміння і перегородили воду. Поширений у Польщі переказ про боротьбу народу з монголами розповідає, що мешканці відсікли відступ монголам у єдиному вузькому проході. Коли засліплені люттю вороги ввійшли в долину, «…почали валитися на них дерева і відламки скель. Монголів, таким чином, зовсім було винищено». Багато спільного мають закарпатська і польська легенди. Особливий наголос у них зроблений на до народові самих природних умов життя. Якщо І. Франко використав не ці два відомі перекази, а інший, то він, безумовно, був дуже близький до них за змістом.
Справді існує село Тухля, про яке розповідається в повісті. Збереглися перекази про походження назви села, пов’язаної з загибеллю великої кількості ординців, від яких по всій околиці йшов тухлий сморід. Тож події, описані в творі І. Франка, справді мали місце в реальному житті.