Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.
Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.
Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.
Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.
Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…
Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…
варити воду - знущатися з кого небудь;
битком набитий (калька з рос.) - переповнений;
витрішки продавати - ледарювати;
з вогню та в полум'я - з однієї неприємності в іншу, ще гіршу;
ні пава ні ґава - людина, яка нічим не виділяється;
ні риба, ні м'ясо - також людина, яка нічим не виділяється;
битий вовк - досвідчена людина;
не братися за холодну воду - нічого не робити;
п'яте колесо до воза - хтось або щось зайве;
обоє рябоє - обидва, однакові;
хоч у вухо бгай - лагідний;
хоч до рани прикладай - тихий, покірний (те ж саме, що і "хоч у вухо бгай");
знову за рибу гроші - уперто наполягати, настирливо повторювати те саме;
стріляний птах - досвідчена людина;
напхом напханий - переповнений;
одним миром мазані - люди з однаковими вадами;
з дощу та під ринку - з однієї неприємності потрапляти у іншу, гіршу