Відповідь:
Оcь моя кімната, вона тепла та затишна . Тут я проводжу доволі багато часу. Моя кімната світла лише взимку, Бо вже навесні розпускається абрикоса і закриває своїм цвітом вікно. На підвіконні у мене - красиві квіти . Біля вікна - письмовий стіл, на якому стоїть комп'ютер. Під столом знаходяться полички, на яких розкладені підручники , зошити. Поруч - зручне та м'яке крісло темно-синього кольору . Поряд зі столом - велика старовинна шафа світло-коричневого кольору . В неї я складаю одяг. Ще в моїй кімнаті під стіною стоїть дерев'яне ЛІЖКО. Воно сучасне, зручне та красиве.
У своїй кімнаті я відчуваю себе господарем. На вихідних завжди за до неї своїх друзів.
Пояснення:
Тавтологій багато + нехтуєш неповними реченнями
ответ: Річка (підмет) весело (обставина) іскриться (присудок).
Надворі (обставина) почастішали (присудок) дощі (підмет).
Відчинилися (присудок) навстіж (обставина) вікна (підмет).
Здаля (обставина) виглядає ( присудок) із балки ( обставина) тополя (підмет).
Метелик ( підмет) білий (означення) в маки (обставина) залетів (присудок).
На трави (обставина) перлами (додаток) роси (додаток) зоря (підмет) упала (присудок).
Папороть (підмет) цвіте (присудок) на болотах (обставина).
Вітер (підмет) пісню (додаток) співа (присудок) стоголосо (обставина).
Вітри (підмет) безжально (обставина) рвали (присудок) тендітне (означення) вбрання (додаток) на берізці (обставина).
Важкі (означення) краплі (підмет) роси (додаток) падали (присудок) зрідка (обставина) і тихо (обставина) в траву (обставина).
Я (підмет) зупиняю (присудок) в лузі (обставина) вітер (додаток).
І тихе (означення) щастя (підмет), і земне (означення) тепло (підмет) приходять (присудок) неквапливо (обставина) у село (обставина).
ответ: у вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. спека минула. стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.
аж очі розбігаються від багатства кольорів! зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. у пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. і коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.
а потім осінь стає сумною. поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. а якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. до наступної весни вирушають птахи у теплі краї. стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. і вітер дужчає.
ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. і осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…