МОЯ УЛЮБЛЕНА ТВАРИНА Моя улюблена тварина це собака. ЇЇ кличка Альфа. Порода - німецька вівчарка. Окрас чепрачний, очі чорні мов великі бусини. Альфа дуже розумна собака. Вона навчена виконувати службові команди: «Сидіти!», «Лежати!» «Голос!», «Апорт!» та інші. Вона живе у нас дуже давно – 9 років. І коли ми йдемо із дома, вона за нами дуже сумує. А коли повертаємось зустрічає радісним гавканням, і стрибає наче маленьке цуценя. Альфа дуже любить усіх членів нашої родини, а особливо маму і мене. Маму за те що вона її годує, а мене за то що я з нею граю. Альфа це відданий друг на все життя!
Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам? Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.
