Нещодавно я проходила(проходив) повз вулицю свого дитинства повз вулицю Шевченка. У мене проминули усі спогади мого дитинства. Я згадала усіх своїх друзів, різноманітні ігри, дитячій сміх та подерті коліна. Я на це все дивилась і згадувала що ці всі будинкі мені здавалися дуже височезними. А зараз, я розумію шо це звичайнісінькі п'яти-поверхові будівлі. В дитинстві вони були дуже гарними, де були дуже гарні клумби з квітами, де всі діти в них любили ховатися під час гри у хованкі. На цій улиці не дуже багато чого змінилось. Мені дуже подобалась ця вулиця и зараз подобається.
Ось настала золота осінь. Сама красива і мальовнича пора року. Осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. Ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. На берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти.Золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. Ідеш і радієш такій красі. І починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. А іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою.Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти.Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
- Синку, сьогодня ти маєш до мені прибрати в квартирі - А що я маю зробити? _-Ти маєш поскладати свої речі у шафу, скласти іграшки в нішу під диваном і повитирати пил. - Матусю, це забагато для мене! - Любий, то ти вважаешь, що для мене прибрати всю хату то не забагато, а для тебе прибрати свої речі і витерити пил це багато? - Ну мамо! - Що? Що таке? - Давай я тільки пил повитираю. - Ні, ти зробиш все і ще квіти польєш! - Ну добре, добре, бо ще посуд скажеж помити! - Ось і домовились! До речі, стосовно посуду... - Мамо! - Гаразд, не треба. - Ну все, починаймо прибирання, бо я ще на вулиці хочу пограти. - А уроки коли робитимеш? - Ввечері. - Гаразд, ставаймо до роботи.
Нещодавно я проходила(проходив) повз вулицю свого дитинства повз вулицю Шевченка. У мене проминули усі спогади мого дитинства. Я згадала усіх своїх друзів, різноманітні ігри, дитячій сміх та подерті коліна. Я на це все дивилась і згадувала що ці всі будинкі мені здавалися дуже височезними. А зараз, я розумію шо це звичайнісінькі п'яти-поверхові будівлі. В дитинстві вони були дуже гарними, де були дуже гарні клумби з квітами, де всі діти в них любили ховатися під час гри у хованкі. На цій улиці не дуже багато чого змінилось. Мені дуже подобалась ця вулиця и зараз подобається.
Объяснение: