Мова теж створена людиною для потреб спілкування і для утворення в пам’яті людства банку даних колективного досвіду у пізнанні світу. Та зрештою й сама людина є продуктом своєї діяльності, адже як справедливо зазначав Ф.Енгельс, “спочатку праця; а потім і разом з нею членоподільна мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський мозок. Оскільки в основі культури лежить спільне прагнення людства до перетворення навколишнього середовища в сферу життєдіяльності, у засіб розвитку людського суспільства, то слід визнати, що немає і не може бути природної мови, первинною функцією якої не було б обслуговування процесу творення культури. Отже, мова – один з видів культури, покликаний разом із працею творити всі інші види культури. Більше того, мова є не тільки засобом творення культури, але й, що треба підкреслити, одним із її складових компонентів. На думку Є.М.Верещагіна і В.Г.Костомарова, “національна мова входить у поняття національної, бо природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, тенденція суспільної думки, науки, мистецтва – всі великі й малі особливості життя народу знаходять відбиття у мові цього народу”.
Скласти текст-міркування на 8 речень про те, чим мені подобається осінь, пропоную так: Всі стверджують, що осінь - одна з найчарівніших частин року. Але за що ж її так люблять? Я дуже люблю осінь за її барвистість, теплоту та яскравість. Восени вже немає тієї спеки, від якої ми потерпаємо влітку. Тепер все дихає свіжістю та прохолодою. Дні теплі, а вечори холодніші. У такі години можуть порадувати прогулянки різнокольоровим осіннім лісом, в якому дерева вбрані в жовті, червоні, багряні сукенки. Ось за що я люблю осінь!
До невідмінюваних іменників
належать:
1. Загальні та власні назви іншомов
ного походження з кінцевим:
* -а (-я):
алілуя, ам плуа, боа, буржуа, бра,
Нікарагуа, Дюма, Золя;
* -о:
адажіо, бароко, бюро, інтермецо,
жабо, кіно, лібрето, метро, маест
ро, сироко, трюмо, фламінго, Брно,
Бордо, Палермо, Осло, Токіо,
але:
пальто відмінюється як звичай
ний іменник середнього роду;
* У(-ю):
авеню, інт ерв’ю, какаду, кенгуру,
меню, парвеню, фрау, шоу, Баку;
* е(-є):
алое, ат ельє, каш не, пенсне,
Рантьє, резюме, турне, фойє, шосе,
Гете, Гейне, Д ант е, Оноре;
* -і:
візаві, ж алюзі, журі, колібрі, леді,
Парі, попурі, т аксі, шасі, Пуччині,
Тбілісі, Н агасакі.
УВАГА!
У таких іменниках кінцеві голосні звуки не ви
ступають закінченнями, вони входять до складу
основи.
2. Іншомовні загальні назви осіб
жіночої статі, імена та прізвища з
кінцевим приголосним:
мадам, міс, місіс, Ж аклін, Джон
сон, Шмідт,
але:
Нінель — Нінеллю.
3. Російські прізвища на -их, -ово,
-аго:
Черних, Коротких, М ирських,
Бєлово, Острово, Живаго.
4. Українські жіночі прізвища на -о
та на приголосний:
до Остапенко Раїси; з Остапчук
Вікторією; задля Денисенко Лари
си; при Хрипко Інні; до Кравець
Алли; Гордійчук Олесі,
але чоловічі прізвища відмінюються:
до Остапенка Сергія; з Остапчу-
ком Валерієм; у Сіненченка Сергія.
5. Не відмінюються буквені та комбі
новані абревіатури:
• ЮНЕСКО, ФІФА, МВС, міськвно,
але:
на БАМі, з МХАТом, до БАКу,
лавсаном, у рагсі;
• абревіатури типу заввідділу, зав
кафедри, комроти, обленерго;
• назви машин і механізмів, до
складу яких уходять і цифрові
позначення: