У наш нелегкий час, коли шкала цінностей повністю перевернута, коли матеріальні блага важать більше від духовних надбань, починає здаватися, що вже щезли благородство та честь, доброта та милосердя. Але це не так! Є цінності, які не зникнуть ніколи, на них не вплинуть історичні кризи. Ці цінності народжені, щоб жити вічно. Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторкана і незламна річ – гідність людської особистості. У житті людина зустрічається з чесністю та підлістю, щастям та горем; у житті бувають миті не тільки радості, а й страждання, душу перевертають всепоглинаюча любов і почуття ненависті; бувають такі ситуації, коли потрібно відмовлятися від чогось і йти на жертву задля блага рідної, близької людини, потрібно піднестися силою своїх думок, переконань над почуттями та емоційними поривами. Усе це вимагає гідності. Треба з гідністю жити, працювати, з гідністю користуватися матеріальними і духовними благами, на які ти маєш право, з гідністю переживати радість і горе, з гідністю хворіти і прожити свою останню годину, бо коли настане час відповідати за всі свої думки, слова та вчинки перед самим строгим суддею, якого не можна підкупити або вмовити, – перед своєю Совістю, не в кожного вистачить мужності зазирнути в її очі – на це здатна тільки людина, як зберегла свою гідність.
- Ганно Петрівно, доброго дня. У мене є чудова ідея!- Доброго дня, Петрику. Слухаю тебе. - Давайте на Різдвяні свята поїдемо усім класом до Львова! Ось список тих, хто поїде! А тур можна замовити у агентстві, де Тетянин батько працює, він нам знижку зробить, зовсім дешево вийде! Ганно Петрівно, ви ж нам колись самі розповідали, як там гарно...- Петрику, Петрику, притримай коней. Така екскурсія, звісно, буде дуже цікавою та корисною. Але ж, безумовно, треба все добре обміркувати. - Авжеж, Ганно Петрівно. Ми вже все обговорили з класом і, до речі, ще вчора. - Які ж ви, діти, в мене розумні й самостійні... Добре. Зараз буде останній урок. Нехай ті, хто хоче поїхати, залишаться після уроку в класі, обговоримо деталі.- Дякую, Ганно Петрівно!- Немає за що, Петрику.
Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторкана і незламна річ – гідність людської особистості. У житті людина зустрічається з чесністю та підлістю, щастям та горем; у житті бувають миті не тільки радості, а й страждання, душу перевертають всепоглинаюча любов і почуття ненависті; бувають такі ситуації, коли потрібно відмовлятися від чогось і йти на жертву задля блага рідної, близької людини, потрібно піднестися силою своїх думок, переконань над почуттями та емоційними поривами.
Усе це вимагає гідності. Треба з гідністю жити, працювати, з гідністю користуватися матеріальними і духовними благами, на які ти маєш право, з гідністю переживати радість і горе, з гідністю хворіти і прожити свою останню годину, бо коли настане час відповідати за всі свої думки, слова та вчинки перед самим строгим суддею, якого не можна підкупити або вмовити, – перед своєю Совістю, не в кожного вистачить мужності зазирнути в її очі – на це здатна тільки людина, як зберегла свою гідність.