1)Приблизно у середині 20 століття близько 1932 року.
2)Де, ід О. Маккей та Емма Рей Рігс одружилися в Солт-Лейкському храмі 2 січня 1901 року, вони були першою парою, запечатаною в той рік. 69 років їхнього подружнього життя є взірцем безкінечної відданості чоловіка й дружини одне одному. Силу їхнього шлюбу відзначали і друзі, і сторонні люди. Сестра Маккей одного разу розповіла таку історію.
«Я супроводжувала чоловіка на освячення будинку зборів у Лос-Анджелесі. Ми зупинилися на бульварі Уілшир, щоб помити машину. Я сиділа на лавці, а Президент стояв біля машини. Раптом десь коло ліктя я почула тоненький голосочок: «Цей чоловік, здається, любить вас». Я здивовано повернулася і побачила симпатичного хлопчика років семи з темним кучерявим волоссям та великими карими очима.—Що ти сказав?
—Я сказав, що, здається, цей чоловік любить вас.
—О, так, він любить мене. Він мій чоловік. А чому ти так подумав?
—Через те, як він посміхається вам. Знаєте, я б усе на світі віддав, щоб мій тато так посміхався мамі»2.
До того як Президент Маккей змушений був пересуватися в інвалідній колясці, він завжди підводився, коли дружина заходила в кімнату, підставляв їй стілець і відчиняв для неї дверцята машини. Він також завжди вітався і прощався ніжним поцілунком. Ця традиція не змінилася і коли обоє вони опинилися в інвалідному візку. Одного разу, коли Президента Маккея везли коляскою на збори, він вигукнув: «Ми мусимо повернутися. Я не поцілував на прощання Рей». Його відвезли назад, щоб він виконав цей ніжний ритуал, який став невід’ємною частиною їхніх стосунків3.
Данину шлюбу Маккеїв віддала молода пара, яка готувалася до одруження. Один із синів Президента Маккея Лоуренс Маккей розповідав про такий випадок.
«Коли батько і мати жили за адресою 1037 Іст-Саут-Темпл [у Солт-Лейк-Сіті], до їхнього будинку під’їхала молода папа-ра, вийшла з машини і сіла на газоні біля входу. Молодий чоловік освідчився молодій дівчині. Як він потім розповідав це комусь із сім’ї, він хотів, щоб їхнє подружнє життя було таким же ідеальним, як подружнє життя Президента Маккея і його дружини
3)не знаю))) сорри
У кожної людини своя Батьківщина, і кожен має право любити та пишатися нею. Моя Батьківщина – це Україна. Я вважаю її найкращою країною у світі. Бо я тут народилась, тут мої батьки і друзі. Я люблю її за широкі лани, густі діброви, що завтра під мої вікном знову розквітне біла акація.
Взимку моя Україна вкривається білим пухнастим снігом. Річки замерзають. Зима — єдина пора року, коли я з друзями можу пограти у сніжки. Холодно. Червоніють щоки, а з неба на мої долоні падають сніжинки…
Я люблю українську весну, буйну, неповторну. Це — квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країн, це – їжаки, ховрашки, які просинаються після зимової сплячки, це – перші проліски у лісах, це - травневі духмяні конвалії, це – веселі струмки, які біжать і піняться, змивають залишки брудного снігу та впадають у повноводний Дністер.
Я люблю свій край за тепле літо із зухвалими горобцями, які нахабно гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки перший день, пухом, який вкриває землю, потрапляє в очі та ніс, заважає вільно дихати.
Люблю річку Дністер з її мальовничими берегами, увінчаними вербами. З її оптимістами-рибалками, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів. Люблю суницю на лісовій галявинці, коли не звертаєш увагу на укуси комах і радієш кожній ягідці, люблю за важке колосся стиглої пшениці на жовтіючих ланах. Люблю за тріскотню цвіркунів, за щебетання жайворонків, курликання лелек.
Люблю українську осінь з її вкритими у золото і багрянець деревами, ранковими туманами, потемнілими повноводними ставками. Мені подобається збирати осінні гриби, коли ми усією родиною виїжджаємо у ліс. Люблю палити вогонь і смажити шашлики. На сільських ланах закінчують працювати осінні комбайни, поспішаючи вчасно підготуватися до неминучих холодів. У моїй Україні найродючіша в світі земля і саме вона приносить людям свої дарунки.
Я пишаюся тим, що живу в країні з такоюбагатою історією. Україна пройшла тисячолітній шлях – від часів могутньої Київської Русі до сучасної незалежної країни. Нашим пращурам неодноразово доводилось відбивати загарбників та захищати рідні оселі від чужинців.
Вірю що зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. Запанує щастя і добробут під блакитним безхмарним небом. Серед безкрайнього золотого поля Українці забудуть про нестатки, безробіття, платне навчання.
Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з’їздити до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Новозеландію. Із задоволенням подорожувала б. Можливо, де-небудь я б затрималася, а десь — ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я би повернулася додому, до своєї України. Тут усе моє життя. Іншої батьківщини мені не треба.