Настала сувора зима. Все кругом вкрилося білим снігом. Дерева оляглися у пухнасті шуби. У лісі тихо- тихо. Лише іноді чутно, як тріщить гілля, або дятел стукотить по дереву. Важко взимку лісовим звірятам. Тому ми з братом іноді носимо лісовим мешканцям смачні гостинці. Для зайців - капусти та моркви, для лосів - сіна, для білок- горіхів. Метушаться взимку у лісі не лише звірі, а й птахи. Ім також не вистачає іжі. Лише де- не- де на кущах висять грона калини. Та цього мало. Сніг сховав піл собою усі наідки. Тому для птахів ми також беремо усяке насіння. Мені дуже подобається ліс узимку. Все навкруги біле і пухнасте. А коли вигляне сонце все виблискує різнокольоровими самоцвітами. Яка краса зимового лісу!
Зима найчарівніша пора року. Сніжинки, танцюючи у повітрі хороводи, падають на землю. Усе навколо замело снігом. Він товстою ковдрою укрив усе на своєму шляху. Дерева, скинувши своє листя, занурились у глибокий сон. І тільки подекуди видніються червоні грони горобини. Річки скуті морозом. Сніг, виблискуючи на сонці, переливається всіма кольорами веселки. Коли сонце потихеньку опускається за горизонт починається гра кольорів. Дивишся на всю цю красу, затамувавши подих, наче боїшся зруйнувати цю зимову казку.
