Тема: зображення життєрадісного настрою, ніжного ліризму та оптимізму ліричної героїні
Головна думка: заклик бути життєлюбом та оптимістом («Пролітаю між людьми похмурими»)
Провідний мотив: радіти кожній миті та дивитися на труднощі оптимістично, щоб життя не було похмурим (прагнення переповнити кожну мить життя)
Рід літератури: лірика
Вид лірики: громадянська (патріотична)
Збірка: «О краю мій» (1999)
Жанр: вірш
Художні засоби
Епітети: безжурний вітрогон, людьми похмурими
Персоніфікація: «радість тулиться»
Метафора: «поле перед нами стелеться», «пролітаю між людьми», «козачка вдаряю»
Порівняння: «радість..., як безжурний вітрогон-хлопчина», «рветься, як метелиця, ніби поле перед нами стелиться, ніби зникли авта й мотоцикли»
Повтори (анафора, єдинопочаток): «Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли».
Риторичний оклик: «І сама я на ногах не встою … Бо хлопчина не дає спокою
Наше покоління має безліч речей, що свідчать про технічний розвиток світу. Ми користуємось мобільним телефоном, працюємо на комп'ютері, дивимося кінофільми та мультики, користуємось інтернет-мережею, та чи звертаємо ми увагу на книги?Чи часто буваємо у бібліотеці?
Особисто я добре ставлюся до книг. Хтось, звичайно, скаже, що краще подивитись фільм і не марнувати купу часу.Можливо воно й так, але краще прочитати книгу та уявити усіх персонажів, природу.Книги є нашим минулим теперишнім, а можливо й майбутнім. Варто згадати, як у дитинстві нам читали казки, як перед нами поставали гарні та розумні принцеси, мужні принци, жахливі чудовиська та, звичайно, улюблені всими, персонажі народних казок: Колобок, Лисичка-Сестричка, ведмеді, вовки і безліч усіляких тваринок. Як чудово було уявляти їх зовнішність, а іноді й продовження історій.
Тож, знання--це скарб, а книга--ключ до нього.
о я вспомнил
Объяснение: