Кохання — це глибоке й сильне почуття, яке базується на духовному переживанні, зацікавленості, симпатії та виявляється в самовідданому прагненні бути поруч із ним. Поняття любові багатозначне. Є любов до Бога, ідеї, людини, справи чи професіїКохання, повага, взаєморозуміння потребують постійної підтримки, потребують безперервного підкидання дров у спільний камін любові. Здобувши незалежність країни ні в якому разі не означає припинити боротись за неї далі, не розвивати її на краще. Так само й із коханням.
Але зараз річ піде не про спільну боротьбу за щасливе майбутнє, а про другу сторону цього почуття, - про біль для одного, і просто байдужість для другого користувача цією турботою, й любов’ю. Часто буває так, що наші почуття не взаємні. Тоді кохати стає складно. Кохання – це постійна робота, безперервне бажання зробити свої почуття палкішими і жагучішими. А, оскільки немає віддачі, і ми за свою працю і старання не отримуємо бажаного результату, ми глибоко страждаємо і розчаровуємося, втрачаємо сил і енергії. Для нас такі відносини стають випробуванням, в той час як для когось вони можуть бути просто насмішкою, чи глузуванням, чи ж холодним поглядом. Таким чином, бути коханим легко, бо ми не страждаємо, а кохати – складно.
Я вважаю, що людина вчиться протягом усього свого життя. І навіть якщо вона старанно гризла граніт наки в школі та університеті, то впродовж життя ця особа дізнається багато нового.
По-перше, світ постійно змінюється, розвиваються технології, які роблять життя простішим. І для того, щоб жити з комфортом убсучаснлму світі потрібно вчитися користуватимя всіма благами цивілізації, що для дітей 50-60-х років буває важко. Яскравим прикладом з мого життя є моя бабуся. Вона закінчила школу на відмінно, а університет з червоним дипломом. Здавалося б чому ще вчитися? Але зараз бабуся вчиться користуватися комп'ютером, бо сучасний світ вимагає цього від неї. Незважаючи на всі свої знання, протягом життя вона вчиться чомусь новому.
По-друге, є люди, які впродовж життя навчаються, вдосконалюють себе і свої навички. Для того, щоб досягти вершинт своєї майстерності. Вони постійно вчаться інколи навіть все їхнє життя. Яскравим прикладом з української літератури є образ Степана Радченка із роману "Місто" Валер'яна Підмогильного. Степан протягом усього твору вчиться чомусь новому. І разом з здобутими знаннями він еволюціонує з сільського хлопчини в міського письменника. І в кінці роману за до надбаних знань Степан стає відомим письменником.
Отже, незважаючи на вік людина завжди може дізнатися те, чого раніше не знала. І не важливо чи вчитися всупереч певних обставин, чи для саморозвитку. Головне - це не треба цього боятися чи соромитися.
Але зараз річ піде не про спільну боротьбу за щасливе майбутнє, а про другу сторону цього почуття, - про біль для одного, і просто байдужість для другого користувача цією турботою, й любов’ю. Часто буває так, що наші почуття не взаємні. Тоді кохати стає складно. Кохання – це постійна робота, безперервне бажання зробити свої почуття палкішими і жагучішими. А, оскільки немає віддачі, і ми за свою працю і старання не отримуємо бажаного результату, ми глибоко страждаємо і розчаровуємося, втрачаємо сил і енергії. Для нас такі відносини стають випробуванням, в той час як для когось вони можуть бути просто насмішкою, чи глузуванням, чи ж холодним поглядом. Таким чином, бути коханим легко, бо ми не страждаємо, а кохати – складно.