Ніколи на Україні не бувало такого, як виробляв шляхтич Чарнецький. Він спалив села і міста, вкрив їх непохованими тілами.
Вжахнувся Іван Богун, почувши про таке. Маючи один полк у три тисячі козаків, він кинувся до замку Монастирище навперейми Чарнецькому.
У Монастирищі дуже зручно було оборонятися. З одного боку місто захищали високі і стіни та башти. З другого під кручею бігла річка. З третього боку підходило поле. Тут Богун наказав робити окопи.
Чарнецький дуже зрадів, що знищить нарешті проклятого бунтаря.
Чарнецький кинув свої полки на козацькі окопи. Війська в нього було вп’ятеро більше, ніж у Богуна.
Чарнецький щодня почав водити своє військо на нові штурми, щоб стомити козаків.
Два тижні тяглася облога Монастирища. Богун листом викликав Чарнецького на поєдинок.
Богун виїхав на коні за окопи. А Чарнецький не виїздив.
Чекаючи супротивника, Богун басував конем по полю. Раптом залунали постріли польських гармат. Богун разом із конем упав на землю. Розірвало на шматки Богунового коня, а його самого не зачепило.
Люто кинулися козаки на ворогів. Скажений був цей штурм.
Сотня козаків у передніх окопах полягла, не відступивши назад ні на крок. Люто билися козаки й по інших окопах.
Від пострілів гармат зайнявся замок. Козаки гасили пожежу й билися одночасно.
Богун з тисячею козаків ускочив у ворожий табір та підпалив його. Після цього він вихопився і вдарив на поляків ззаду. Вороги кинулись урозтіч. Пораненого Чарнецького ледве встигли покласти на воза й повезли у Польщу.
Усього під Монастирище Іван Богун вигубив вісім тисяч поляків. Сам же втратив лише кілька сот душ.
